Росіяни перекинули на Харківщину десантників із інших напрямків – Машовець

Військовий оглядач групи “Інформаційний спротив” Костянтин Машовець повідомив, що й під Липцями, і в районі Вовчанська почали фіксувати підрозділи зі складу повітрянодесантних військ РФ. Традиційно десантників використовують як “пожежну команду”.

“По рубежу Глибоке – Лук’янці, у напрямку на с. Липці противник успіху також майже не мав. Навіть, не дивлячись на те, що в цій смузі стали фіксуватися підрозділи якогось його десантно-штурмового полку (номер ще не ідентифікований). Загалом, у смузі дії 18-ї мотострілецької дивізії (мсд) 11-го армійського корпусу (АК) противника їдуть жорсткі ближні бої, він намагається прорватися у напрямку Липці – Слобожанське, діючи – як з боку с. Глибоке, так й вздовж північного берега р. Липець. Поки, вийти до н.п. Липці йому не вдається. Судячи зі всього, штурмові підрозділи 7-го окремого мотострілецького полку (омсп) 11-го АК противника зазнали значних втрат у попередніх боях й певним чином втратили боєздатність та їх зараз міняють на інших“, – повідомив Машовець в огляді 22 травня.

Головних зусиль росіяни, на думку оглядача, докладають на Вовчанському відрізку наступу. За даними Машовця, за дві останні доби росіяни просунулися до центру Вовчанська і розширили вклинення за напрямком Огірцеве – Бугруватка. Також противник намагається обійти місто зі сходу, діючи вздовж річки Вовча у напрямку Тихе – Зибине. Тут окупанти зуміли просунутися з боку старого аеродрому до північно-східної частини міста.

“Але, якби там не було, на всій протяжності по фронту свого вклинення на Вовчанському напрямку, від місця впадіння р. Вовча у р. Сіверський Донець до с. Тихе, противнику так й не вдалося форсувати р. Вовча. Судячи зі всього, саме по цій річці й проходить перша позиція головного рубежу оборони наших військ, або, навіть, південніше”, – зазначив Машовець.

Він дійшов низки висновків щодо появи на Харківщині російських десантників.

Читайте також: З 10 травня війська РФ просунулися у напрямку Харкова максимум на 10 км – ISW

Він зазначив, що російське командування, з незрозумілих причин, розпочало літню кампанію 2024 року “з абсолютно необов’язкової для себе “напруги” на ще одному операційному напрямку”. Причому діяти на Харківському напрямку розпочало недостатнім для досягнення значного результату силами. Щоб залучити на Харківщину більше резервів ЗСУ, росіянам необхідно наступати постійно, а це потребує нескінченного поповнення свіжими силами.

“Однак, якщо ти маєш намір наступати “по-справжньому” десь на іншому напрямку, це стає певною проблемою… Бо “на все й зразу” сил може й не вистачити. Щобільше, якщо ЗСУ, якось “не так” реагують на твій наступ на “допоміжному” напрямку (наприклад, не перекидають туди свої основні резерви), про який ти заявив “майже офіційно”, ще заздалегідь, то що залишається, в такому разі? Вірно – перетворити “допоміжний” наступ в основний… Бо рано чи пізно, але наступить момент, коли “допоміжний” та запланований “основний” наступи увійдуть у режим суперечності одне одному, в першу чергу – у сенсі використання накопичених резервів та ресурсів. Чим далі буде продовжуватись “допоміжний” наступ, висмоктуючи резерви, тим менше шансів для успіху буде залишатися на основному, для якого й призначались ці самі резерви. Тому, російському командуванню так чи інакше доведеться зробити у певний момент одну з двох речей: або припинити “допоміжний” наступ і перегрупувати основну частину сил і засобів на “основний” напрямок; або перетворити “допоміжний” у “основний”, відкоригувавши свої початкові плани на кампанію та сконцентрувавши на “допоміжному” напрямку основні резерви, які початково призначались для іншого напрямку“, – вважає оглядач.

Читайте також: Шість атак відбили поблизу Липців під Харковом, штурми біля Вовчанська продовжуються – ГШ

Одночасно вести наступ на двох напрямках із використанням основної маси резервів неможливо.

“Тому, коли ми спробуємо подивитись на ситуацію, “трохи відірвавшись” від Харківського операційного напрямку, то стане цілком зрозуміло, що головне завдання російського командування зараз – приховати напрямок свого справжнього “головного наступу” на літню кампанію. Добитися, у цьому сенсі, стратегічної, й дуже бажано – оперативної раптовості. Для нього це стає ще більш актуальним, тому що обсяги військово-технічної допомоги Україні з боку наших країн-партнерів, очевидно, мають певні перспективи до зростання (нехай повільно та поступово) й відповідно – шанси ЗСУ на успішне проведення стратегічної оборонної операції протягом кампанії 2024 року, також зростають. Росіян починає “підтискати” час – треба встигнути до “контрольного моменту” восени цього року створити “сильные позиции по Украине”. До речі, оті всі вибрики про “войну с НАТ-ой” та “ядрьоной боНбой” – саме, з цієї “опери”. Насправді, як на мене, в кремлі вже все зрозуміли. Широкомасштабна війна “в довгу” – не для них. Хоча, звісно, “попытаться можно”. Але, думаю, цьогорічна спроба буде для них останньою з можливих. Далі, після неї, якщо вона не вдасться, як вони самі кажуть – “по нисходящей”. Завдання для нашої держави – встояти цього року“, – підсумував Машовець.