Розбомблені ферми та робота в мінус: ХОВА – про реалії агросектору Харківщини

Аграріїв Харківщини вже звільнили від місцевих податків за землю та нерухомість, а от 30% знижка на перевезення продукції залізничним транспортом поки що не діє. Про це МГ “Об’єктив” розповів заступник начальника ХОВА Євген Іванов. За його даними, протягом року силами неурядових організацій та приватних підприємств було розміновано близько 5 тисяч гектарів сільгоспземель із 48 тисяч гектарів, які були обстежені та цього потребують. Великі агровиробники продовжують працювати в нуль чи навіть у мінус, відносний прибуток мають ті, хто вирощує соняшник. До того ж фермери, майно яких було пошкоджене внаслідок обстрілів та боїв, поки що не можуть розраховувати на відшкодування збитків. Які програми діють для агросектору, на який урожай очікують цього року і які механізми зараз розробляються на державному рівні, щоб підприємці мали змогу брати кредити та залучати інвестиції – докладніше в інтерв’ю.

Про пільги для аграріїв

– Нещодавно було ухвалене рішення щодо звільнення від низки місцевих податків на території області. Чи розповсюджується це на агросектор, на сільгоспземлі? Якщо так, то від яких податків звільнені аграрії?

– Є постанова Кабміну, яка регламентує звільнення громад Харкова та Харківської області від податків. Це два податки – на нерухомість та на землю. Це підсилить позиції аграріїв. Маємо також закон №3050 (щодо змін у сплаті податку на землю – ред.), який окремо працює для аграріїв вже майже рік. Понад 300 агропідприємств області вже отримали пільгу за законом №3050. Там йшлося безпосередньо про землю. Тобто не сплачується податок за землю, яка замінована або в зоні пошкодженої інфраструктури аграрного підприємства. Постанова, яка прийнята наразі, розширює цей перелік і передбачає надання пільги не тільки на пошкоджену землю, а й на нерухомість. Вона діє на території всієї області і міста Харкова у тому числі.

– Вона вже почала діяти?

– Вона почала діяти, процес розпочався.

– Скільки аграріїв зможуть нею скористатися?

– До війни у нас нараховувалось 2100 аграрних підприємств. Маємо на увазі тваринницький комплекс, рослинництво, зернопереробку. Фактично всі ці 2100 підприємств можуть і почали нею користуватися.

– Що стосується пільги на перевезення залізничним транспортом від Укрзалізниці. Чи вона вже діє?

– Буквально за декілька тижнів, ми сподіваємося, що постанова буде введена в дію. Вона передбачає 30% знижку на перевезення залізничним транспортом агропродукції з території нашої області в бік портів та західного кордону. Будь-куди. Вона обов’язково почне працювати. Триває ще, скажімо так, фінальний етап бюрократичної процедури щодо початку роботи цієї постанови. Але рішення прийняте на всіх відповідних рівнях, і наразі це лише технічне питання.

Про майбутній урожай та експорт

– Куди Харківщина планує цьогоріч експортувати врожай?

– У нас є ключові країни-партнери. Це Туреччина, Болгарія і низка країн, з якими ми межуємо по Чорноморському басейну. І сухопутний коридор – це Польща і Румунія. Але ці країни – Польща, Румунія, Болгарія, Туреччина – вони є транзитними для подальшого перевезення нашого зерна у країни Африки та Азії. Переважно.

– Цьогоріч на які обсяги врожаю ми очікуємо? І чи вплинула активізація боїв на півночі регіону на посівну, на площі земель, які можна обробляти? Бо Золочівська громада зокрема була засіяна.

– Ми очікуємо загальний врожай в цьому році приблизно 2,3 мільйона тонн зерна. Торік це було близько 2,5 мільйонів тонн. Весна була складна з огляду на те, що була бездощова. І це не дуже добре сприяло формуванню озимих культур, які ми наразі маємо збирати. Щодо площ, то, безумовно, матимемо зміну з урахуванням того, що на півночі тривають бойові дії. Під ударом Вовчанська та Липецька громади, перш за все. Ці землі були значною мірою заміновані, додались ще й бойові дії. Тому буде зменшення фактичної площі. Туди ж входить Золочівська громада. Вона дійсно засіяна, але з огляду на збільшення кількості руйнувань та обстрілів очікуємо зменшення фактично зібраного врожаю.

– Тобто там засіяли, але роботи з обробки припинені?

– Вони обмежені частково, бо значно посилені бойові дії, обстріли прикордоння, руйнування прикордонних сіл. Тому озимі, які засіяні були восени, є проблеми з їхньою обробкою і будуть, напевно, проблеми зі збиранням врожаю, яке в червні розпочнеться.

– Ви сказали щодо обсягів зерна, а які культури?

– У нас восени було засіяно 326 тисяч гектарів озимої пшениці. І наразі вже 90% виконано весняної посівної за обсягами. На 403 тисячах гектарів засіяно соняшник, це культура номер один по гектарах. 166 тисяч засіяно кукурудзою. Тобто загалом зерновими засіяно 266 тисяч, з них 166 тисяч – це кукурудза, і інший об’єм – це горох і ячмінь.

– А чому менше стали сіяти кукурудзи?

– Дійсно, менше в цьому році кукурудзи, більше соняшника. Соняшник легший в обробці, дорожча вартість. Також це та культура, для якої є більше варіантів реалізації й на території області, й на території України. Тому що є олійнопереробні заводи. Фактично олія є кінцевим продуктом, який Україна експортує. До того ж сама культура вартує більше, тому соняшник є більш вигідним для аграріїв.

Про збитки, завдані агропідприємствам внаслідок боїв та обстрілів, та програми підтримки

– Скільки агропідприємств у сфері тваринництва, рослинництва було пошкоджено внаслідок ударів від початку повномасштабної війни? На економічних форумах говорили, що наразі немає страхування воєнних ризиків. Що робити, якщо твоє підприємство постраждало внаслідок обстрілів, на що підприємець може розраховувати?

– 630 підприємств з тих 2100, про які я казав, – дуже сильно пошкоджені. Загалом пошкоджено близько 1100 підприємств, тобто 500 працюють обмежено, а 630 не працюють взагалі. З них близько 40 підприємств, це великі тваринницькі комплекси, які були розташовані на деокупованих територіях, знищені фактично під нуль. Дійсно, немає страхування ризиків. Що потрібно робити? Перше, все одно потрібно фіксувати збитки. Процедура починається з Єдиного реєстру досудових розслідувань, заяви в поліцію, проводиться екологічна експертиза, експертиза ДСНС. Ми повинні фіксувати збитки, зокрема для подальшої роботи з податковою інспекцією і для отримання пільг, для майбутньої компенсації або репарацій. Тобто аграрії мають це робити, це на їхню користь. Поки що ми маємо деякі державні програми підтримки. Перше, це спрощена система кредитування 5-7-9%, адаптована з пільговим періодом на десять років сумарно і з безвідсотковою ставкою перші два роки. Є програма компенсації за розмінування земель 80% на 20%, де 80% фактично покриває держава, а 20% – аграрій. У випадку, коли аграрій розміновує за допомогою приватних операторів. Є програми підтримки для теплиць і малих садибних господарств, родинних. Там видають малі гранти до 8 мільйонів гривень або передбачено фінансування проєктів 70% на 30%, тобто 70% покриє держава.  Для малих підприємців також є цікаві пропозиції по проєкту “єРобота”, це те, чим ми займаємося спільно з центром зайнятості. Це малі гранти до мільйона гривень, але для малих агрогосподарств це дуже актуально. Також підтримку надають ООН та USAID. Мали програми щодо надання разової грошової допомоги малим господарствам до 50 гектарів від Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО). Мали програми USAID разом з урядами Японії та Швейцарії. Є програми з надання насіння малим господарствам. Ці програми були й у тому році, будуть і в цьому. Повний перелік радимо дивитися на сайті Харківської ОВА, департамент агропромислового розвитку веде перелік актуальних програм та оновлює їх.

– Ви казали, що все буде зібрано в одному місці на сайті ХОВА.

– Так, це зроблено. Маємо дивитися це на сайті, як і загалом економічні програми. Є розвиток по грантах, по програмах, є розділ, і є, відповідно, сайт у департаменту агропромислового розвитку, вони оновлюють свої програми, які стосуються агропромислового комплексу.

– Яка кількість релокованих агропідприємств, тобто тих, які перенесли потужності до інших областей через війну та обстріли?

– Агропромисловий сектор, в цілому, не той сектор, як і важке машинобудування, харківська промисловість, якою ми пишаємося, який взагалі може бути релокованим. Тому що АПК у нас прив’язаний до землі, землю релокувати неможливо. 34 комплекси, про які я казав, це якраз найбільш потужні підприємства тваринницької нашої галузі, і вони знищені просто під нуль. Тобто вони потребують кредитів та інвестицій. Є проблема з кредитуванням таких підприємств, тому що в них немає майна під заставу, вони знаходяться в ризикованій зоні – 100 км від кордону. І ці великі підприємства мають проблему другий рік з отриманням кредитів. Над цим питанням працюємо на рівні уряду. Релокувати зернопереробне підприємство, елеватор або ферму фактично неможливо.

– Яким чином ви працюєте з урядом, і як можна вирішити питання щодо надання кредитів і страхування воєнних ризиків?

– Щодо страхування ризиків і все ж таки адаптування ще більшого кредитної програми ми працюємо з Мінекономіки, з першою віцепрем’єркою Юлією Свириденко. Для того, щоб презентувати якнайшвидше окрему економічну стратегію для Харківської області, бо наша область потребує окремого підходу. Як і прифронтові воюючі області, такі як Донеччина і Херсонщина, вони мають такі ж проблеми, як і ми. Без окремого підходу і прийняття деяких державних підзаконних актів, постанов, законів тощо, ми не адаптуємо цю систему. А банки, за чинних умов законодавства, не зможуть надавати кредити. Це окрема економічна стратегія. Потрібні конкретні документи та підзаконні акти, які дозволять залучати сюди кредити та інвестиції.

– Але ці нормативні ще не розроблені?

– У процесі.

–  На цей рік можливі якісь зміни?

– Будемо сподіватися, що в цьому році.

– Тобто наразі підприємства, які були пошкоджені внаслідок обстрілів, можуть розраховувати тільки на те, що будуть отримувати щось, коли будуть визначені репарації? Зараз варіантів для них немає?

– Якщо ми говоримо про відшкодування збитків, то наразі ані державою, ані іноземними партнерами не передбачений запас коштів або якась цільова програма для реалізації такого проєкту. Але фіксувати збитки все одно потрібно, ми все одно до цього дійдемо. І чи за рахунок репарації, чи за рахунок міжнародних партнерів, чи за рахунок державного бюджету, але відшкодування пошкодженим підприємствам все одно буде.

– І в нас не ведеться реєстр пошкодженого нежитлового майна, вірно?

– Якщо ми говоримо про юридичні особи, фактично бізнес, на державному рівні такого реєстру немає, але та статистика, про яку я вам кажу, ми її ведемо окремо на рівні області. Ми володіємо ситуацією щодо своїх пошкоджених підприємств, зокрема за галузями, і, безумовно, працюємо з цими підприємствами, знаємо, хто потребує допомоги.

– Про інвестиції в агросектор зараз не йдеться взагалі?

– Інвестиції в агросектор є в нашій країні, але з огляду на те, що Харківська область – це фронтова область, область, яка воює і наразі відбиває атаки на півночі й на сході, то, звісно, жоден іноземний партнер не буде наразі вкладати, і це очевидно, якихось великих коштів в територію фронту.

– Цю проблему можна було б вирішити, якби було страхування воєнних ризиків?

– Ця проблема буде вирішена у разі зниження активності бойових дій або відкидання ворога до кордону на півночі. Або перемоги, скоріш.

Ситуація на ринку землі

– Ще я хотіла спитати про ринок землі. Яка вартість гектара, яка тенденція від початку війни? Чи продаються ділянки зараз, чи це все завмерло?

– Ринок землі на Харківщині скоротився майже на 90%, у цілому по країні на 30% від початку повномасштабного вторгнення. Звісно, у регіонах, що воюють, зокрема на Харківщині, вона майже втричі дешевша, ніж на заході України. Тобто тут ми фіксуємо продаж землі за середньою ціною близько 33-40 тисяч гривень за один гектар, це 800-1000 доларів за гектар. Якщо ми говоримо про захід України, то там ціна сягає і 90 тисяч гривень за гектар. І, звісно, кількість операцій тут не більше 10% від того, що відбувалося до повномасштабного вторгнення.

– Тобто попиту зараз взагалі майже немає? А на віддалених від фронту територіях?

– Дуже низький.

Про розмінування сільгоспземель

– Щодо розмінування сільськогосподарських земель. Чи проводиться воно наразі силами ДСНС? Вони як я раніше працюють тільки вздовж ліній електропередачі або вже взялися за розмінування полів?

– Наразі працює 95 груп в області з розмінування – близько 400 осіб особового складу, 132 одиниці техніки. Там не тільки ДСНС, а й Нацполіція, ДССТ та Міноборони. Це все урядові організації. Фактично п’ять неурядових операторів іноземних також працюють тут: HALO Trust, FSD, ФАО, Всесвітня продовольча програма ООН. Що вдалося зробити? Цифра в 574 тисячі гектарів замінованих, вона нікуди не поділася. За 2023 і перший квартал 2024 року вдалося обстежити до 52 тисячі гектарів. З них 48 тисяч потребують саме розмінування.

– Це про сільськогосподарську галузь йдеться?

– Так, про сільськогосподарську тільки говоримо. По критичній інфраструктурі робота іде, яка йшла за планом. По лініях електропередачі, залізничних коліях. 48 тисяч потребують розмінування, близько 5 тисяч гектарів за рік розміновано. І робота ця триває.

– Розміновано силами ДСНС чи приватних компаній, які мають ліцензію на такі роботи?

– Силами неурядових операторів і приватних компаній. Бо урядові наші оператори – ДСНС, Міноборони – працюють тільки по критичній інфраструктурі і місцях перебування людей.

– У нас вистачає зараз таких компаній, які можуть надавати послуги з розмінування полів?

– Не вистачає, їх критично мало. Іде ліцензування певного переліку таких компаній. Їхня кількість буде збільшуватись. Але зазначу, що з огляду на той великий обсяг гектарів, які у нас заміновані, ми найзамінованіша область з деокупованих, то навіть якщо збільшити в рази обсяг працюючих людей, техніки та операторів, все одно це буде дуже тривалий процес.

– Розмінування від приватних компаній коштує грошей. На кого ці витрати лягають?

– Проонівські організації працюють безкоштовно – HALO Trust, FSD, ФАО та інші. Якщо це приватні компанії, то платить сам аграрій, але тут вже в роботу вступає нещодавно прийнята державна програма щодо компенсації 80% на 20%.

– Йдуть на це агропідприємці, щоб замовляти такі послуги? Усе одно їм це вигідно?

– Це невигідно, безумовно, на тлі того, що і так робота, собівартість продукції і її реалізація, логістика, вони з’їдають все і залишається фактично або нуль, або дуже мало коштів для розвитку, заміни техніки або збільшення зарплат. А до цього додати ще й приватне, дороговартісне розмінування, то це в будь-якому випадку дуже невигідно. Йдуть неохоче на це. Сподіваємось, що програма 80% на 20% сприятиме цьому процесу. І, на жаль, дуже багато аграріїв розміновують самі, це не таємниця. Ми вкотре закликаємо цього не робити, бо вже понад 30 випадків пошкодженої та знищеної техніки, є загиблі аграрії, які розміновують самі. Навіть власники господарств, які самі ходять по своїх полях. Особливо коли це маленьке господарство, це дуже небезпечно. Краще все ж таки замовляти приватні послуги та користуватися ними.

Про збитки, яких зазнають фермери

– На останок, якщо підсумувати. Ви казали, що аграрії працюють в нуль, в мінус. Ця тенденція зберігається? Чи може щось хоч трошки покращилося?

– Вона приблизно зберігається. По деяких культурах все ж таки є невеликий прибуток, зокрема по соняшнику. Кукурудза, пшениця та соняшник – це наша велика трійка, яка є основою бюджетоутворення будь-якого аграрія. Тому що ячмінь, горох, інші культури – це більш нішова історія. І тваринницька галузь – це теж менш прибуткова і більш нішова галузь. Тому по соняшнику де-не-де є тенденція до невеликого прибутку. По кукурудзі та пшениці, які на 90-95% експортуються, то там робота йде фактично в нуль з урахуванням логістики й того, що аграрії не мають оборотних коштів для повноцінного догляду за культурами. Тобто ККД вирощеного валу продукції з гектара наразі нижче, ніж до війни.

– Чому продовжують працювати?

– Перше, аграрний сектор є таким, що якщо ти зупиняєшся, то втрачаєш все, тому що земля, якщо навіть один рік не обробляється, потім дуже великі кошти потрібні на другий, третій, четвертий рік, щоб її відновити, привести до ладу, щоб вона давала хоча б щось. Тобто цей механізм або працює постійно, або не працює взагалі. І потім ніякими кредитами й коштами, аграрії це добре розуміють, ти вже не піднімеш її. Друге, це збереження робочої інфраструктури, робочих місць, бо більшість наших агропідприємств є градоутворюючими і основними на території своїх сіл, громад, райцентрів. Звісно, що більшість наших людей, і це не є таємницею, це дуже важливу роль відіграє, є патріотами. Вони працюють, живуть, а переважно всі аграрії живуть на своїй землі, допомагають ЗСУ, платять податки й утримують робочі місця, інфраструктуру у своїх селах.

Читайте також: Яких збитків завдав сільгоспземлям Харківщини російський агресор — дослідження