Удари по Харкову “викликають лють вже не лише щодо росіян” – аналітик

Військовий аналітик групи “Інформаційний спротив” Олексій Копитько, коментуючи терористичні удари по Харкову, відзначив: “люди, які щиро стали на боротьбу, але принижені безвихіддю, можуть породити такі реакції, що всі, хто боїться “ескалації”, завиють від жаху”.

Копитько вважає, що політичне рішення (дозволити Україні завдавати ударів західною зброєю по території РФ), напевно, буде прийняте.

“Але до цього загинуть люди, які могли б вижити, а Харків зазнає збитків”, – зазначив він.

Нинішню нерішучість Заходу він порівняв із неодноразовими подібними коливаннями, які спостерігалися, починаючи з 2022 року, коли необхідні види озброєнь буквально “вимучували”.

“Характер війни змінюється, накопичено колосальний досвід. Зараз йдеться про удари по законних військових цілях на території РФ. І всі знають, що Україна завдаватиме хірургічно точних ударів виключно по законних військових цілях. Але знову та сама канитель”, — пише Копитько.

У зв’язку з цим він повідомив, що від початку повномасштабного вторгнення РФ часто чув питання від закордонних колег: “за яких умов українці можуть перейти на бік росіян?”

Читайте також:  Через політику Заходу росіяни можуть “перемістити акцент на Харків” — думка

“Я висловив думку, що гіпотетично такий варіант є. Мій аргумент був у тому, що в нашій культурі є люди, до яких ставляться гірше, ніж до ворогів – це зрадники… На початку зими, коли вже три місяці тривала нездорова метушня з рішенням щодо зброї, знову виникло це питання, і я відповів, що, на мій погляд, ось зараз ми йдемо дуже тонким льодом. Тому що жодних зрозумілих пояснень немає. В очах людей, які багато втратили та перебувають у небезпеці, те, що відбувається, виглядає як зрада довіри. І в міру того, як гине дедалі більше українців, коли руйнуються наші міста, а перспектива залишається туманною, об’єктивно зростає мотивація шукати домовленості з Росією. Просто, щоб ніхто не вмирав, якщо в допомозі де-факто відмовлено. І це щось протилежне страху – відчуття безвиході (у яке росіяни масштабно вкладаються). Якщо хтось думає, що так можна вийти на рішення, на якусь ілюзорну підморозку війни, то все буде навпаки. Бо це будуть не просто домовленості – а на тлі озлобленості та бажання помститися тим, хто зрадив. І ворог це елементарно розіграє… Вдруге ця тема виникла на початку квітня. Днями неї близько до змісту торкнувся Михайло Ходорковський: спільна російсько-українська армія проти заходу – це не щось зовсім неможливе. Тобто це не вигадки. І суть буде не в тому, що росіяни когось захоплять і силоміць мобілізують (хоча захоплять і мобілізують), а в тому, що багато хто захоче помститися. Бо одна думка, що всі жертви та поневіряння були марними, затуманить навіть дуже стійкий розум і підштовхне до зганяння болю. Так було в історії не раз і не два. Сьогодні це неприйнятно, а завтра такий настрій повністю заволодіває людьми. Хоробрі, готові до самопожертви, ті які щиро стали на боротьбу, але принижені безвихіддю, люди можуть породити такі реакції, що всі, хто боїться “ескалації”, завиють від жаху. Найважливіше: цього легко уникнути. І так. З цим не можна грати. Тому що залишаються незабутні рубці, накопичується глибинна недовіра. Водій тролейбуса з відірваними ногами, друкарня, “Епіцентр” – все це викликає лють уже не лише щодо росіян. Рішення перезріло. Час”, – підсумував оглядач.