Машовець визначив справжню мету російського “наступу на Харків”

Військовий оглядач групи “Інформаційний спротив” Костянтин Машовець проаналізував, як ворог концентрував сили, куди і яким чином наступав на Харківщині за минулі тижні, та дійшов висновку, що насправді планували російські генерали.

Отже, перед початком вторгнення до Харківської області росіяни сформували нове ОУВ “Север”, провівши два перегрупування військ – у лютому – березні та квітні – на початку травня. Загалом вони наростили з 7,8 тис. до 11-12 тисяч осіб УВ “Курск” та з 17-17,5 тис. до 30-32 тис. УВ “Белгород”.

“Однак, було очевидно, що зосередження цих сил й засобів, навряд чи буде достатньо противнику для проведення якоїсь результативної глибокої (у сенсі, оперативної) операції наступального характеру у напрямку м. Харків, з метою його оточення (охоплення), а, навіть, просто – задля просування російських військ до міської межи міста. Тому, цілком розумно було передбачити, що противник у даній операції поставить перед собою обмежені тактичною, або нехай оперативно-тактичною, зоною завдання… Оскільки його командування не могло не усвідомлювати обмежений характер своїх реальних можливостей на цьому напрямку. Як виявилось, “громадью планов и замыслов” російського командування, меж, майже, не існує… воно завжди прагне ставити перед собою “самые смелые задачи”, нехай, навіть самого фантастичного характеру… Іншими словами, між адекватною оцінкою ситуації та власних спроможностей й “влажными мечтами” російських полководців лежить достатньо глибока прірва, ну нехай – немаленька яма“, – прокоментував подальші події Машовець.

Як він вважає, командування противника визначило напрямом свого головного удару напрямок Шебекино – Вовчанськ – Білий Колодязь – Великий Бурлук. Саме туди відправили максимальну кількість сил для участі в наступальних діях (13 мотострілецьких батальйонів, два танкові та до три дивізіони ствольної артилерії). Водночас, ймовірно, передбачалися ще два напрямки наступу: допоміжний – на Липці та хибний – Суджа – Юнаківка (на Сумську область).

Читайте також: ISW повідомив про війська РФ біля кордонів Харківщини та Сумщини: куди можуть наступати

“Наскільки я розумію, командування противника спланувало проведення операції у декілька етапів, а саме – в три основних… Перший етап: масоване вогневе ураження (з використанням всієї зосередженої артилерії та визначених авіаційних засобів) виявлених позицій та районів зосередження ЗСУ, а також критичних об’єктів інфраструктури у прикордонній смузі; початок дій на хибному напрямку (з боку Суджі), а також на допоміжному (на Липці); після цього, прорив оборони ЗСУ на Вовчанському напрямку, форсування р.Вовча та оточення м. Вовчанськ. силами 6-ї ЗВА. Другий етап: просування передових підрозділів противника у напрямку на Липці й вихід на рубіж Слобожанське – Веселе; після оточення та захоплення м. Вовчанськ, введення в бій “ешелону розвитку” зі складу 44-го АК й вихід на рубіж Бугаївка – Білий Колодязь – Приколотне – Вільхуватка. Третій (завершальний етап): вихід на рубіж – Першотравневе – Великий Бурлук – Григорівка – Одрадне“, – повідомив військовий оглядач.

Саме такий план ворога, за словами Машовця, без деталей та нюансів зобразив в одній із заяв Головнокомандувач ЗСУ генерал Сирський.

“Іншими словами, справжньою метою російського наступу “на Харьков” було, й судячи зі всього, продовжує бути… не сам Харків, а тили нашого Куп’янського угрупування. Або, щоб було зрозумілішим – все територія Харківської області східніше каскаду водосховищ Сіверського Донця“, – дійшов висновку Машовець.

Чого противнику вдалося досягти, замість запланованого, зараз спостерігають усі практично в режимі онлайн. Проте військовий оглядач наголосив: операція РФ на Харківському напрямі триває і “відмовлятися повною мірою від її продовження, командування противника ПОКИ – не збирається”.