Сьогодні 12 червня: яке свято та день в історії

12 червня в Україні – День працівника фондового ринку. У 1920-му офіційно відкрили Панамський канал. У 1923-му Гаррі Гудіні вперше продемонстрував свій трюк визволення з гамівної сорочки, висячи над землею. У 1964-му Нельсона Манделу засудили до довічного ув’язнення. У 2023-му помер чотириразовий прем’єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі.

Свята та пам’ятні дати 12 червня

12 червня в Україні – День працівника фондового ринку.

У світі – Всесвітній день боротьби з дитячою працею, Міжнародний день дубляжу.

Також відзначають: День червоної троянди, Міжнародний день фалафеля, Зміїне свято.

12 червня в історії

12 червня 1920 року відкрився для судноплавства Панамський канал. Детальніше.

12 червня 1923 року один з найвідоміших фокусників світу Гаррі Гудіні вперше публічно вивільнився з гамівної сорочки, висячи над землею на висоті близько 12 метрів. Детальніше.

12 червня 1964 року всесвітньо відомого борця з апартеїдом у ПАР Нельсона Манделу засудили до довічного ув’язнення. Детальніше.

12 червня 2023 року у лікарні Мілана помер 86-річний чотириразовий прем’єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі.

В Україні він відомий як “друг Путіна” та власник “Мілана”, в якому грав Андрій Шевченко. А також – людина зі скандальною репутацією, яка робила дуже недружні заяви щодо України з початку російської агресії у 2014-му. Однак особистість Берлусконі набагато складніша, а його біографія така, що Остапу Бендеру й не снилося.

Сільвіо, який прославився зокрема секс-скандалами та хабарництвом, ріс у дуже віруючій католицькій сім’ї. Його батьки були антифашистами, тому змушені були на якийсь час емігрувати з Італії та жити на межі злиднів. Берлусконі закінчив католицький ліцей, де зокрема вивчив давньогрецьку та латину. А в 1954-му вступив на юрфак Міланського університету. Уже в ліцеї та університеті Сільвіо почав заробляти, зокрема, торгуючи курсовими роботами, що їх писав для інших учнів. На початку свого сходження у світ великого бізнесу Берлусконі заробляв усім, чим тільки міг (аж до гри на контрабасі та роботи аніматором).

Але справжній успіх прийшов до нього тоді, коли він вирішив увірватися на ринок нерухомості. У 1960-х в Італії був будівельний бум, тож ідея була дуже своєчасною. Берлусконі вклав у перший проєкт усі пенсійні накопичення батька, а також залучив своїх друзів та родичів. Цим проєктом стало будівництво житлових будинків на міланській вулиці Альчіаті. Успіх прийшов до майбутнього мультимільйонера одразу. Він продав близько 100 квартир і отримані гроші став інвестувати далі, заснувавши у 1963 році (у віці 27 років) разом з іншими акціонерами будівельну компанію “Edilnord”.

А далі почалися ті самі “чудеса”, за які Берлусконі протягом усього життя підозрювали в корупції та судили. Першою такою авантюрою, яку бізнесмен навряд чи міг реалізувати без “допомоги” чиновників, стало будівництво мікрорайону “Мілан 2”. Заповзятливий Сільвіо придбав дешеву землю поблизу місцевого аеропорту. Низька ціна пояснювалася тим, що над цією ділянкою заходили на посадку літаки й шум перевищував 100 децибел. Сама ідея будувати тут житловий мікрорайон здавалася божевільною. Але не Берлусконі. Він збудував житловий мікрорайон на 4000 жителів, а далі вибив у чиновників у Римі рішення про зміну траєкторії польотів літаків. Таким чином, житло різко подорожчало, і бізнесмен отримав надприбутки. Саме тоді на адресу Берлусконі вперше публічно пролунали підозри в хабарництві – втім, це був лише скандал, який не мав кримінального продовження.

У 1970-х Берлусконі, який швидко багатів на нерухомості, вирішив увійти на ще один перспективний ринок – і знову, зробив це у своєму напівкримінальному – напівавантюрному стилі. Цим ринком були телекомунікації та ЗМІ. Починав Сільвіо з купівлі частини акцій газети “il Giornale”. А далі захотів мати своє телебачення. При цьому в Італії, як і в інших країнах Європи, телебачення до 1974 року було виключно державним. Цю монополію припинив своїм рішенням Конституційний суд. Однак і після цього рішення держава забороняла приватним телеканалам мовлення у прямому етері та створення випусків теленовин. І саме Берлусконі подолав ці заборони першим. У 1978-му він придбав невеликий кабельний канал “Telemilano 58”, який віщав у ним же побудованому мікрорайоні “Мілан 2”.

А далі діяв так само, як регіональні телеканали в Україні на початку 1990-х (хоч і без відвертого піратства). Він заснував компанію “Rete Italia” і почав купувати права на американський розважальний контент: голлівудські блокбастери, серіали, комедії тощо. Поступово він придбав ще ряд каналів – “Canale 5”, “Italia 1”, “Rete 4” і об’єднав їх у холдинг “Mediaset”. Саме на його каналах вперше в Італії з’явилося кольорове телебачення, мовлення стало практично цілодобовим. Аудиторія каналів різко зростала. Але було одне АЛЕ. Берлусконі купував маленькі регіональні телеканали, які не мали ліцензії на мовлення на державному рівні (така ліцензія була лише в держтелекорпорації “RAI”). У результаті медіахолдинг Берлусконі почав активно відбирати в держкомпанії рекламні гроші. Тому у 1984-му держкорпорація звернулася до суду, і телепередавачі холдингу Берлусконі заарештували. Бізнесмен розпочав тривале юридичне та політичне протистояння з конкурентами. І у вирішальний момент йому знову “допомогли” – на найвищому рівні. Прем’єр-міністр Італії Беттіно Краксі видав екстрений указ про поновлення трансляцій, відомий як “Закон Берлусконі”. Звісно, ​​Сільвіо підозрювали у підкупі прем’єра. Реально італійські законодавці дозволили рівноправне мовлення державних та приватних телеканалів лише у 1990 році. Проте канали Берлусконі успішно працювали в окремому світі до цього моменту. Паралельно він створив архів кінофільмів, на які набув прав, і надавав їх іншим телеканалам за умови розміщення реклами, яку виготовляє компанія “Publitalia”. Таким чином, італієць завоював лідерство на ринку телевізійної реклами не тільки у своїй країні, а й поширив діяльність на інші країни Європи. Створення приватних телеканалів Берлусконі у Європі супроводжувалося нескінченними скандалами та конфліктами. Попри всі ці перешкоди, майбутній італійський прем’єр вивів свою компанію “Mediaset” на фондовий ринок із початковою ціною 4 млрд євро – і одразу увійшов до списку “Forbes”.

У 1986 році Берлусконі додав до своєї імперії ще й футбольний клуб “Мілан”, який за його керівництва вісім разів став чемпіоном “Італії” і п’ять разів переміг у Лізі чемпіонів.

Це найвідоміші з бізнесів Берлусконі, однак у нього їх було набагато більше. І всі мільярдер будував приблизно в такому стилі. Тому на початку 1990-х про Сільвіо добре знали не лише журналісти “Forbes”, а й італійські правоохоронці. Судді порушили проти нього десяток різних розслідувань. І, як вважається, саме це стало причиною того, що 57-річний бізнесмен вирішив піти в політику. І пішов одразу тріумфально. У січні 1994-го Берлусконі створив із нуля свою партію “Вперед, Італія!” (назву запозичили з футбольної кричалки), а за 60 днів ця партія виграла вибори, отримавши 43% голосів італійців. Берлусконі створив коаліцію з правими партіями, у тому числі – неофашистами та “постфашистами” і 11 травня 1994-го вперше прийняв присягу прем’єр-міністра Італії.

Політична кар’єра Берлусконі розвивалася не лише за висхідною, як його бізнес-імперія. Він регулярно програвав вибори, переходив в опозицію, ставав героєм численних скандалів (як корупційних, так і пов’язаних, наприклад, зі звинуваченнями у розбещенні неповнолітньої). У політиці він користувався тими самими методами, що й у бізнесі. Тож постійно отримував публічні звинувачення у корупції, підкупі депутатів опозиції, чиновників тощо. Загалом Берлусконі ставав прем’єром Італії чотири рази (1994-1995, 2001-2005, 2005-2006, 2008-2011). Протягом життя проти нього порушили 61 судове розслідування та кримінальну справу. З 1994 року, коли він пішов у політику, Сільвіо витратив на послуги адвокатів близько 700 мільйонів євро.

За часів своєї бурхливої ​​політичної активності Берлусконі встиг “підкласти свиню” світові, порозумівшись із президентами США Джорджем Бушем-молодшим і РФ – Путіним. Як вважають саме італійський прем’єр, сприяв зближенню США і РФ після терактів 11 вересня 2001 року та створенню ради “Росія – НАТО”. І хоча згодом позиції США та РФ очікувано розійшлися до діаметрально протилежних, у світі Путін ще довго залишався “рукостисканним” – навіть після війни з Грузією та вторгнення в український Крим і Донбас. Берлусконі продовжував підтримувати свого російського “друга”, публічно розмірковуючи про “референдум” у Криму. У 2022-му Берлусконі спочатку висловив досить адекватну позицію, заявивши, що “глибоко розчарований і засмучений поведінкою Володимира Путіна, який взяв на себе дуже серйозну відповідальність перед світом”. Він навіть визнав провину РФ у різанині в Бучі. Однак надовго “друга Сільвіо” не вистачило. Згодом він поніс у маси повний набір штампів російської пропаганди.

Італійські журналісти зазначали, що в останні роки життя колишній головний політик країни був “старий, замкнутий і трохи меланхолійний”.

“Усе в ньому було надмірним. У якийсь момент його популярність була такою, що у світі його можна було ототожнити з італійським рекламним брендом”, – написали про Берлусконі журналісти італійського видання La Repubblica в день його смерті.

Церковне свято 12 червня

12 червня – віддання свята Пасхи та передсвято Вознесіння Господнього. Вшановують пам’ять преподобного Онуфрiя Великого.   Він був сином перського царя. Народився близько 320 року. У царя тривалий час не було дітей, і він молився, щоб Бог дарував йому сина. Проте ще до народження Онуфрія до його батька прийшов демон під виглядом мандрівника, обмовляв його дружину, та сказав: “Накажи кинути народжене твоєю дружиною  немовля у вогонь, і, якщо я говорю неправду, то Бог  збереже його непошкодженим”. Цар, повіривши цьому, кинув новонароджене дитя у  вогонь. Але сталося диво – дитина залишилася неушкодженою. А до батька з’явився ангел і наказав йому хрестити сина, назвати Онуфрієм і відвести його, куди вкаже Бог. Так, слідуючи за знаками, батько приніс дитину до монастиря, біля міста Гермополя. Місцевий ігумен взяв царевича на виховання. Цар постійно відвідував сина в монастирі. Під час його перебування в монастирі ставалися чисельні дива. А вже в 10 років Онуфрій пішов у пустелю, знайшов пустельника та залишився в нього – вчитися. 60 років він прожив потім у повній самотності. А наприкінці життя в пустелю до нього прийшов інший подвижник – святий Пафнутій. Поспілкувавшись із ним, уже наступного дня Онуфрій заявив, що Бог прислав Пафнутія, аби він його поховав. Він помер у цей день і заповів, щоб Пафнутій переказав його життя всім християнам заради їхнього спасіння.

Народні прикмети

Веселка на небі в цей день – до спекотного червня.

Якщо бузина вже відцвіла, то осінь буде пізньою.

Якщо шипшина густо цвіте – до суворої і сніжної зими.

Що не можна робити 12 червня

Не варто ходити в ліс, поле, на берег річки і в інші місця, де мешкають змії.

При зустрічі зі змією ні в якому разі не замахуйтеся на неї, не дивіться в очі, не намагайтеся штовхнути або відкинути тварину, а просто відійдіть без різких рухів.

Не можна нічого піднімати з землі в цей день, а також залишати собі знайдені предмети.

Не можна розпалювати багаття.