Сьогодні 22 червня: який день в історії

22 червня – День скорботи та пам’яті жертв війни в Україні. У цей день 1941-го розпочалася німецько-радянська війна, а у в’язницях Львова радянські окупанти почали розстрілювати ув’язнених, які були причетні до діяльності ОУН. У 1940-му перед нацистською Німеччиною капітулювала Франція. У 1815-му вдруге зрікся престолу Наполеон. А у 1675-му заснували Гринвіцьку обсерваторію.

Свята та пам’ятні дати 22 червня

22 червня – День скорботи та пам’яті жертв війни в Україні.

У світі – Всесвітній день тропічного лісу.

Також відзначають: Всесвітній день смурфиків (святкують у найближчу до 25 червня суботу), Всесвітній день “Фольксваген “Жук”, День шоколадного еклера.

22 червня в історії

22 червня 1675 року в Англії король Карл II заснував Гринвіцьку обсерваторію. Детальніше.

22 червня 1815 року французький імператор Наполеон Бонапарт вдруге (і востаннє) зрікся престолу. Перед цим він програв головну битву свого життя – при Ватерлоо. А потім вирушив у друге заслання – на острів святої Єлени, де й прожив свої останні роки.

22 червня 1910 року у Європі відкрилася перша повітряна пасажирська лінія. Вона поєднувала німецькі міста Фрідріхсгафен та Дюссельдорф. Транспортом, який перевозив пасажирів, були літаки, а дирижаблі. Детальніше.

22 червня 1940 року уряд Французької республіки підписав капітуляцію перед Третім Рейхом. Символічно – місцем для цього нацисти обрали Комп’єнський ліс – той самий вагон у ньому, де 1918-го за результатами Першої світової війни уклала принизливий для себе мир сама Німеччина. Детальніше.

22 червня 1941 року розпочалася німецько-радянська війна. Детальніше.

22 червня 1941 року у в’язницях Львова почали розстрілювати ув’язнених, які були причетні до ОУН.

“Щодо загального числа жертв радянської бійні у Львові існують різні припущення. За датованими 10 червнем 1941 року радянськими списками, у трьох львівських в’язницях, які підпорядковувались Тюремному управлінню НКВС, загалом перебувало 5 145 в’язнів. Після 22 червня було заарештовано ще багатьох інших осіб, які на тлі німецького нападу видавались радянській владі небезпечними. До цього додалось приблизно 300-400 в’язнів у слідчому ізоляторі НКВС на вулиці Лонцького. Однак, очевидно, у день початку війни у транспорті, підготовленому заздалегідь і не пов’язаному з війною, зі Львова було вивезено до тисячі в’язнів. Олег Романів і Інна Федущак називають загальну кількість приблизно 4 тис. вбитих в’язнів, не розділяючи цю кількість за окремими тюрмами та не пояснюючи це число детально. Датований 5 липня 1941 року звіт керівника Тюремного управління НКВС Української РСР Філіппова свідчить, що у Львівській області розстріляно 2 464 в’язнів. Крім того, у своєму звіті він стверджує, що 808 в’язнів було звільнено, 201 депортовано”, — пише у статті для видання “Україна Модерна” німецький історик Кай Струве.

Більшість ув’язнених звинувачували за статтею 54 Кримінального кодексу УРСР – “контрреволюційна діяльність”. Згідно з наявними документами, санкцію на розстріл ув’язнених видав прокурор Львівської області Харитонов – його підпис, зокрема, зберігся на сторінці розстрільного списку в’язниці №3 у Золочеві.

23 червня вийшов наказ начальника тюремного управління НКВС УРСР капітана державної безпеки Філіппова про евакуацію ув’язнених, який припускав, що зі Львівської області мають вивезти 5000 ув’язнених (а виділених для цього вагонів мало вистачити на 6800 осіб), проте за фактом евакуювали 1822 арештанти.

“Спочатку вбивали за звичайним НКВСівським способом — пострілом у потилицю у спецкамері. Проте фронт швидко наближався і людей почали розстрілювати масово — з автоматичної зброї у камерах підвалів через дверцята для передачі. В останні дні — кидали до камер гранати. Спочатку тіла вбитих вивозили вантажівками та ховали у спецмісцях. Але перед самим приходом німців чекісти, поспішаючи, ховали вбитих у подвір’ях та підвалах тюрем”, — описують події автори української “Вікіпедії”.

Подібне відбувалося не лише у Львівській області, а і в інших регіонах країни. За оцінками українських дослідників, лише у перші тижні війни у ​​в’язницях на заході України стратили близько 22 тисяч людей.

22 червня 1994 року Президент України Леонід Кравчук видав розпорядження “Про повернення релігійним організаціям культового майна”. Короткий документ містив вимогу до місцевих органів влади забезпечити до 1 грудня 1997 року передачу в безоплатне користування чи повернення у власність релігійних організацій культових будівель та майна, що перебувають у державній власності та використовуються не за призначенням.

Церковне свято 22 червня

22 червня – Троїцька поминальна субота, вшановують пам’ять священномученика Євсевiя, єпископа Самосатського. Він протистояв єресі аріан, які неодноразово позбавляли його кафедри та виганяли на ув’язнення. У часи Юліана Відступника Євсевій, приховуючи свій сан, в одязі воїна пройшов через усю Сирію, Фінікію та Палестину, проповідуючи православну віру. За порадою Євсевія під час правління Іовіана архиєпископ Мелетій скликав в Антіохії Помісний Собор, де засудили єресь аріан і підтвердили православне віровчення. Але не зміну Іовіану прийшов імператор-аріанин Валент. За його правління Євсевія засудили до ув’язнення у Фракії. Імператор Граціан (375 – 383), що вступив на престол, повернув з вигнання всіх постраждалих при аріанах православних архієреїв. У тому числі повернувся святитель Євсевій. Близько 380 року він прибув до аріанського міста Долихіни, щоб поставити у ньому православного єпископа Марина. Жінка-аріанка скинула з даху черепицю, яка пробила голову святителю. Вмираючи, він пробачив їй провину і просив навколишніх не робити їй зла.

Народні прикмети

Якщо 22 червня пішов дощ, то цього року буде хороший врожай зерна.

Якщо над річкою стелиться туман – буде негода.

Якщо день спекотний, то взимку будуть сильні морози.

Що не можна робити 22 червня

Краще в цей день не вирушати в далеку дорогу та не починати нових справ.

Поминаючи померлих, не можна згадувати про них погано.

Не можна залишати їжу на могилах і влаштовувати пишні застілля.