Перші 10 літаків F-16 прибули до України 31 липня – The Economist

З початку повномасштабного вторгнення РФ президент України Володимир Зеленський благав про постачання винищувачів F-16. Перші 10 (із 79) прибули в Україну в останній день липня, за рік після того, як нерішуча адміністрація Байдена нарешті дала своїм завзятим європейським союзникам зелене світло на їхнє відправлення, повідомляє The Economist.

До кінця 2024 року Україна має літати на 20 винищувачах американського виробництва. Решта, обіцяна коаліцією F-16 на чолі з Данією та Нідерландами, прибуде партіями протягом 2025 року.

Розчарування з приводу того, як довго літаки йшли в Україну, сильне, каже Бен Ходжес, колишній командувач американських військ у Європі. Він каже, що однією з причин затримки постачання F-16 є «жалюгідна» відсутність навчальних місць для українських пілотів — «політичне рішення адміністрації». Мовні труднощі також зробили свій внесок. В Україні є чудові, загартовані у боях пілоти. Але F -16 складніші, ніж радянські МіГ-29 та Су-27, до яких вони звикли.

Іншим чинником став час, необхідний для створення інфраструктури їхнього прийому. Літак вимагає більшого обслуговування, ніж його аналоги. Бортінженерам потрібна така ж підготовка, як і пілотам (хоча деякі західні цивільні підрядники майже, напевно, знаходяться на землі в Україні). Частина ремонту та обслуговування може також проводитися в сусідніх країнах НАТО — Польщі та Румунії, що розлютить РФ.

Літаки, що прибувають, є пріоритетною ціллю для росіян, каже Ніко Ланге, колишній начальник штабу міністерства оборони Німеччини. Ось чому вони були розгорнуті з великою таємністю, на розосереджених базах з підземними чи укріпленими укриттями, разом із хибними цілями. Але такий розподіл ускладнює логістику: потрібно більше людей і більше запасних частин.

Наскільки сильно вплине F-16 на ситуацію на фронті? Дуглас Баррі, експерт із військово-повітряних сил Міжнародного інституту стратегічних досліджень, вважає, що головна безпосередня цінність — це підвищення морального духу. Початкові цифри невеликі, і українці використовуватимуть їх обережно, щоб уникнути втрат, які дадуть РФ пропагандистську перемогу. Але вони мають розпочати вносити поступові зміни.

Згідно з повідомленнями, Америка оснащує F-16 передовими ракетами класу «повітря-повітря» (такими як далекобійна версія AIM-120 і AIM-9 X, новітня версія Sidewinder), а також високошвидкісними протирадіолокаційними ракетами. Вони зможуть нести до чотирьох плануючих бомб GBU-39 (по суті, снаряд із короткими крилами, який можна запускати з літака). І хоча вони й менші від своїх російських аналогів, набагато точніші та далекобійніші. Вони також можуть нести касетні боєприпаси для використання проти військ та бронетанкових формувань. Повідомляється, що модернізовані радари вже в дорозі.

F-16 могли б зменшити безкарність, з якою російські Су-34 обстрілювали передові лінії України. Росіяни запускали понад сотню грубих, але ефективних плануючих бомб щодня, не залишаючи російського повітряного простору. Пріоритет, каже Ланге, змусить російських пілотів триматися подалі або ризикувати бути збитими. AIM-120 D – це всепогодна ракета з власним активним радаром, яка, як вважають, має дальність до 180 км, хоча коли мета робить маневр ухилення, ракета повинна згинатися і повертати, зменшуючи дальність.

F-16 можуть використовувати дешевші ракети AIM-9 X з тепловим наведенням, щоб збивати крилаті ракети, які паралізують громадянську інфраструктуру України. Їх 20-мм шестиствольна гармата Гатлінга має бути ефективною проти повільних російських безпілотників Geran, копій іранських Shahed. F-16 також можуть запускати протикорабельні ракети Harpoon щодо залишків російського чорноморського флоту.

Але з повільним зростанням кількості літаків може пройти деякий час, перш ніж F -16 зможуть вплинути. У нещодавньому звіті Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS), іншого аналітичного центру, стверджується, що Україні потрібно набагато більше літаків, ніж обіцяли досі. Із 79 обіцяних принаймні десять — двомісні навчальні літаки. Деякі з інших можуть бути в такому поганому стані, що можуть бути переважно джерелом запасних частин. Україна може мати достатньо літаків всього для трьох-чотирьох ескадрилій. У звіті стверджується, що їй потрібно 12 ескадрилій або більше з 18 літаками в кожній ескадрильї, щоб досягти локальної переваги в повітрі та підтримати наземний наступ.

Україна була задоволена французькими та шведськими пропозиціями винищувачів Mirage та Gripen. Але через переваги польотів на одному типі літаків вона воліла б отримати більше F -16. Сет Джонс із CSIS каже, що Україна може скоротити розрив у чисельності, об’єднавши F-16 із саморобними безпілотниками. Україна створює дедалі ефективніші безпілотники всіх видів та використовує їх інноваційними способами.

Потрібен час, щоб інтегрувати F-16 із системами ППО України та отримати досвід експлуатації. Координація польотів літаків із кількох аеродромів буде складним завданням, каже генерал Ходжес. Одним із ключів до розкриття їх потенціалу є літак управління та спостереження ASC 890; у травні Швеція оголосила, що пожертвує два з них. Але незрозуміло, коли українські екіпажі будуть готові літати на них.

Тим не менш, прибуття F-16 знаменує початок створення військово-повітряних сил за стандартами НАТО. Це підключає Україну до добре розвиненого ланцюжка постачання F-16. Системи озброєння НАТО, такі як ракети Storm Shadow/Scalp, будуть набагато ефективнішими, якщо їх перевозитиме літак, для якого вони були розроблені, а не прив’язувати до старих МіГ і СУ. Українські F-16 також оснащені Link-16, тактичним каналом передачі даних НАТО, який забезпечує захищений зв’язок та покращує ситуаційну поінформованість. Хоча їх може бути замало і вони прийшли надто пізно, важливість F-16 не можна недооцінювати.

Читайте також: Речник Пентагону про Patriot, F-16 і чому США не дозволяють бити вглиб РФ – VA