Іноземні студенти та фабрики до Харкова після війни не повернуться – Сапронов

Підприємець та волонтер Юрій Сапронов в інтерв’ю NV спрогнозував, як зміниться Харків після війни.

З Юрієм Сапроновим важко домовитись, але легко говорити. Журналіст NV зустрівся із Сапроновим біля Каразинського університету, і говорити їм довелося здебільшого не про мир, а про війну. Зовсім недавно вона персонально постукала у віконце і до самого Сапронова. Так постукала, що не залишила в його будинку каменю на камені й практично жодного цілого скла.

Багато хто в Харкові вважає, що цей російський авіаудар був зроблений не наосліп, а персонально призначався Сапронову. Російським агресорам є за що ненавидіти 61-річного волонтера. А в того тисяча причин відповідати їм взаємністю.

«У кожного з нас за спиною мама, тато, дідусь, корова, свиня, гараж, машина це наша територія. Лише тому ми їх зупинили. — відповідає Сапронов на запитання, яке ще не поставили. — Ми воюємо, я вважаю, за збереження нації. Це базово».

У такому разі ось вам перше запитання:

– Яким Харків буде після?

— На жаль, у мене погані думки, але я готовий аргументувати. Харків до війни це майже 6,5% валового регіонального продукту всередині ВВП країни. Тобто вище за нас по ВВП були лише Дніпро та Київ. Харків, звичайно, це торгово-купецьке місто, і знаменитий наш ринок Барабашова теж давав хорошу додану вартість та вклад у ВВП. Плюс без іноземного капіталу не обійтись, були потужні компанії, є й зараз. Плюс середнє машинобудування, енергетичне машинобудування у нас сильне. Наша сильна сторона – студентство. Понад 300 тис. студентів із 1,5 млн населення. 300 тисяч! Це і молода кров, і це великі гроші вишів. Багато студентів це були контрактники, дуже багато було іноземних студентів.

Тепер беремо чистий аркуш паперу, умовно ділимо його на чотири частини та пишемо: де ризики, де переваги, які залишились та залишаться. Студентів іноземних не буде, бо сусіда ми не відсунемо, і навіть якщо завтра буде наша перемога, чи умовно зупинка вогню на якихось умовах, бо перемоги не буде ні у нас, ні у них, тож студентів іноземних не буде. ВНЗ буде важко виживати. Їх,  правда, так багато і не треба. Потрібно їх грамотно об’єднувати. Друге. Ринку Барабашова не буде, тому що ринок Барабашова насичувала Москва, Бєлгородська, Курська область. Росія споживала напевно 70-80% цього ринку, тому цього ринку не буде. Далі. Прямі іноземні інвестиції. Треба бути ідіотом, щоби прийти й поставити тут виробництво, новий завод. Ба більше, я знаю кілька десятків прикладів малого та середнього бізнесу, ну, скажімо так, люди, які заробляли $1 млн і більше. Два десятки виробництв, грубо кажучи, з болтами знято з фундаментів і перенесено дедалі вище Дніпра, Києва, Чернівецької, Вінницької, Хмельницької, Івано-Франківської, Львівської областей. Чи повернуться вони звідти? Малоймовірно. Але, ми маємо 1,5 млн жителів (населення Харкова до війни). Це велике внутрішнє споживання. Купу малого бізнесу. Кафешечки, майстерні, фопи.

— Такий дрібнобуржуазний устрій.

– Дуже добре. Тому що всі цивілізовані країни у своїй економіці мають 50% такого малого бізнесу. А у нас, на мою думку, 23% або 24%.

Читайте також: “Приліт” по будинку Сапронова в Харкові: знайшлася кішка, яку вважали загиблою