Сьогодні 25 серпня: яке свято та день в історії

25 серпня в Україні – День шахтаря. У 1609 році в цей день Галілео Галілей продемонстрував телескоп малій раді Венеції. У 1810-му британець Пол Дюран отримав патент на бляшанку. У 1825-му проголосив незалежність Уругвай. У 1912-му в Китаї заснували партію “Гоміньдан”. У 1920-му завершилася Варшавська битва, відома як “Диво на Віслі”.

Свята та пам’ятні дати 25 серпня

25 серпня в Україні – День шахтаря та Свято жнив (обидва відзначають в останню неділю серпня). Також 25 серпня – день українських міст Донецьк та Рівне.

Також відзначають: День примирливого поцілунку, День народження бляшанки, Всесвітній день топлес (відзначають у неділю, яка найближча до 26 серпня).

25 серпня в історії

25 серпня 1609 року Галілео Галілей продемонстрував телескоп малій раді дожа Венеції Леонардо Донато.

Хоча Галілея часто називають винахідником телескопа, це не так. На право цього відкриття претендують кілька голландських майстрів: Ганс Ліпперсгей, Захарій Янсен та Якоб Метьюс. Вони майже одночасно створили схожі конструкції та подали заявки на патенти. При цьому сам принцип візуального збільшення об’єктів за допомогою лінз був відомий набагато раніше. Так звані “камені для читання” – перші лінзи з гірського кришталю – існували в Європі ще в Середньовіччі. А перші згадки про існування засобів, що подібні до сучасних підзорних труб, на Сході фіксували ще за часів перших хрестових походів. Втім, демонстрація телескопа Галілеєм та асоціація саме з ним не випадкові. Адже Галілео Галілей став тією людиною, яка не тільки значно покращила конструкцію телескопа та збільшила в рази можливості наближення, а й використовувала його для дослідження космосу. Від перших телескопів, які мали триразове збільшення, Галілей дійшов до 33-кратного. Саме з його допомогою у 1610 році вчений виявив супутники Юпітера. Цікаво, що сама назва “телескоп” з’явилася за кілька років після появи приладу. Автором слова є грецький поет-богослов Джованні Демісіані. Він вигадав назву під час бенкету, що відбувся 14 квітня 1611 року, поєднавши грецькі слова tele (“далеко”) і skopein (“розглядати”).

25 серпня 1810 року британець Пол Дюран отримав патент на металеву консервну банку. Сам принцип консервації у металевому контейнері відкрив французький кондитер Ніколя Аппер. Він у 1809 році розробив та описав принцип довгострокового зберігання продуктів. Винахідник Дюран створив універсальний контейнер для такого зберігання, спираючись на поради Аппера. Сам Дюран у промислових масштабах бляшанки не виробляв. У 1812 році він продав свій патент за 1000 фунтів двом англійським промисловцям – Браяну Донкіну та Джону Холлу. Вони у 1813 році побудували першу консервну фабрику в Лондоні. Головними замовниками їхньої продукції стали британська армія та флот. Перші бляшанки виготовляли із кованого вручну залізного листа, який ще й покривали оловом. У результаті вага такого контейнера була близько 0,5 кг. Дно та кришки припаювали окремо вручну, при цьому використовували для герметичності швів свинець. При тривалому вживанні консервів із таких контейнерів люди ризикували отримати отруєння свинцем, про що на початку використання бляшанок, звісно, ​​не знали. Складна технологія та ручна робота призводили до того, що перші консервні банки були недешевими, та й швидкість їхнього виробництва була далека від сучасного конвеєра: один умілий працівник створював по п’ять-шість консервних банок на годину.

25 серпня 1825 року проголосив незалежність Уругвай. Це сталося внаслідок війни за незалежність іспанських колоній в Америці.

Війна розпочалася після захоплення Іспанії – країни-метрополії – військами Наполеона у 1807-1808 роках. На той момент у Південній Америці іспанські колоніальні володіння були об’єднані у віцекоролівство Ріо-де-ла-Плата (до нього входили території сучасних Уругваю, Парагваю, Аргентини, а також частково Болівії). Коли влада “нагорі”, у Європі, тимчасово зникла, на місцях вирішили, що й віцекоролю настав час піти. Надалі почалася серія державних переворотів та війна за незалежність, яка тривала майже 20 років. Паралельно процеси, що також були викликані Наполеонівськими війнами у Європі, відбувалися й у сусідніх, португальських, колоніях. Там сталася взагалі особлива історія. Втікаючи від армії Наполеона, у 1808 році королева Португалії разом із принцом Жуаном (майбутнім королем Португалії Жуаном VI) та урядом перепливла океан і прибула в адміністративного центру португальської колонії Бразилія – ​​Ріо-де-Жанейро. Під час свого перебування “в екзилі” король Жуан проголосив Бразилію королівством, зрівнявши в статусі з Португалією. Це королівство забажало розширити території користуючись з сусідів, які воювали за незалежність від Іспанії. У 1821-му Бразилія захопила територію сучасного Уругваю та приєднала її до себе. Після того, як король Жуан повернувся до Європи, місцевий принц-регент Педру проголосив незалежність Бразилії та заснував Бразильську імперію. Уругвай не з власної волі залишався у складі цієї імперії до 1828 року. Однак із 1825-го за його незалежність йшла війна. Аргентина, яка була провідною країною колишнього іспанського віцекоролівства Ріо-де-ла-Плата, розібравшись із власною незалежністю, вирішила відновити й територіальну цілісність. Навесні 1825-го до Уругваю з Буенос-Айреса прибула група уругвайських патріотів (історики називають їх “тридцять три безсмертні” або “тридцять три Орієнтальці”), які за кордоном продовжували справу боротьби за незалежність країни ще з моменту її захоплення Бразилією. Саме вони організували повстання проти бразильської влади та 25 серпня 1825-го проголосили незалежність Уругваю. А слідом – заявили про союз з Аргентиною. З цього моменту між Аргентиною та Бразилією розпочалася війна за територію, яка тривала три роки. У 1828-му країни за посередництва Великої Британії уклали мирний договір, згідно з яким обидві відмовилися від прав на територію Уругваю та гарантували незалежність цієї країни.

25 серпня 1912 року в Китаї започаткували партію “Гоміньдан” – “національну партію”, яка до середини 1990-х (а згодом і у 2000-х) залишалася при владі в Китайській Республіці на Тайвані. Створення Гоміньдану стало відповіддю лідера китайської революції Сунь Ятсена на спробу імператорського генерала Шикая встановити особисту диктатуру в країні після зречення престолу маньчжурською династією. Після створення партії Сунь Ятсен закликав народ до другої революції. Вона привела Гоміньдан до влади – за підтримки китайських комуністів. Надалі боротьба за владу між Гоміньданом та колишніми союзниками – комуністами призвела до розколу в республіці та громадянської війни.

25 серпня 1920 року завершилася Варшавська битва, відома як “Диво на Віслі”. У цій битві польські війська за підтримки військових з’єднань УНР здобули перемогу над російською Червоною армією. Бої тривали з 13 серпня та стали вирішальними у радянсько-польській війні 1919-1921 років.

“21 квітня 1920-го уряди УНР та Польщі уклали угоду про створення єдиного антибільшовицького фронту. Перші успіхи (звільнення Житомира, Бердичева, Козятина, Києва) внаслідок стратегічних прорахунків змінилися серією поразок. У серпні більшовицькі війська Михайла Тухачевського наблизилися до Варшави. У боротьбі з Червоною армією важливу роль зіграли українці. Зокрема морська піхота контрадмірала Михайла Білинського і 6-та дивізія УНР генерала Марка Безручка під Замостям 12 днів витримували атаки 1-ї кінної армії Семена Будьонного, що рухалась у тил контратакувальним дивізіям поляків. Під Варшавою зазнав краху більшовицький похід на Берлін та Париж, а з ним – і мрії про світову революцію. Втрати Червоної армії у Варшавській битві оцінюють у 25 тисяч убитими та 60 тисяч полоненими. Польща втратила 4,5 тисячі солдатів”, – повідомляє про ті події Український інститут національної пам’яті.

Попри значну роль українців у відбитті більшовицької навали на Польщу, надалі колишні союзники – поляки не врахували інтереси УНР, укладаючи перемир’я (а згодом – і Ризький мир) із більшовиками. Підписавши ці документи, поляки визнали так звану УРСР та ще й відхопили собі частину українських територій.

25 серпня 1964 року українського генерала Петра Григоренка, який публічно виступав проти радянської влади того часу, розжалували до рядових і направили на примусове лікування до психіатричної лікарні.

Церковне свято 25 серпня

25 серпня вшановують пам’ять апостола від 70 Тита. Він був родом з острова Крит, зі знатної родини. У 12 років Тит уві сні почув голос, який радив йому покинути вивчення класичної філософії, а замість того “знайти мудрість, що рятує”. Тож Тит прочитав пророцтва, які говорили про прихід Спасителя. Коли ж до Криту дійшли звістки про появу в Палестині “Великого Пророка”, який творить чудеса, правитель острова відправив Тита до Єрусалима, аби дізнатися, що із цього правда. Тит послухав проповіді Христа та повірив у Бога. Він був свідком страждань і смерті Ісуса, його воскресіння та вознесіння. Хрестив Тита апостол Павло. Новий апостол став його найближчим учнем і супроводжував Павла в подорожах. Згодом Тит став єпископом Критським. Він прожив довге життя та мирно помер у глибокій старості.

Народні прикмети

Якщо в лісі багато грибів, то зима буде довгою й холодною.

Якщо 25 серпня після обіду йде дощ, то й 26 серпня буде злива.

Якщо з дерев уже почало опадати листя, то зима буде ранньою та суворою.

Що не можна робити 25 серпня

День не підходить для початку будівельних робіт або ремонту.

Не можна укладати 25 серпня угоди й договори.

Не можна відмовляти в допомозі нужденним.