Сьогодні 26 серпня: яке свято та день в історії

26 серпня 1382 року золотоординський хан Тохтамиш захопив, пограбував і спалив Москву. У 1657-му гетьманом України обрали Івана Виговського. У 1789-му у Франції ухвалили Декларацію прав людини та громадянина. У 1920-му в Україні проголосили Медвінську республіку. У 1939-му пройшов ІІ Великий збір Українських націоналістів, на якому головою Проводу ОУН обрали Андрія Мельника. У 1968-му вийшов сингл “The Beatles” “Hey Jude”. У 1991-му Верховна Рада УРСР ухвалила указ “Про тимчасове припинення діяльності Компартії України”.

Свята та пам’ятні дати 26 серпня

26 серпня у світі – Міжнародний день актора.

Також відзначають: Міжнародний день собак, День туалетного паперу, День музичної йоги.

26 серпня в історії

26 серпня 1382 року золотоординський хан Тохтамиш захопив, пограбував і спалив Москву, з якої перед тим утік “героїчний” князь Дмитрій Донський. Тохтамиш виправляв “недоопрацювання” хана Мамая.

Той примудрився кілька разів поступитися у битвах війську князя Донського (зокрема – у відомій Куликівській битві) й у результаті випустити Московське князівство із залежності від Орди. Тохтамиш, скориставшись невдачами Мамая, захопив владу на території всієї Золотої Орди у 1380 році й одразу почав виправляти ситуацію. На початку він просто відправив до Донського послів з вимогою виплатити данину – за старими домовленостями. Проте князь відмовився. Тому в 1382-му хан зібрав війська в Казані та вирушив на Москву. У поході проти Донського до військ Золотої Орди приєднувалися і російські васали. Наприклад, Нижегородський князь направив на підкріплення Тохтамишу військо зі своїми двома синами на чолі. А Рязанський князь підказав золотоординцям, де краще перейти вбрід річку Оку. Дізнавшись, що ворог підходить до Москви, Дмитрій Донський вийшов назустріч золотоординцям, проте ніхто з інших князів не підтримав його, військо розбігалося. У результаті замість захищати Москву та місцевих жителів князь утік до Костроми. А Тохтамиш, випалюючи непокірні землі дорогою, підійшов до міських стін. Місцеві без князя намагалися організувати оборону самотужки. Очолив її литовський князь Остей – онук Ольгерда, який на відміну від “героїчного” Донського не втік. Декілька спроб штурмів Тохтамишу не вдалися, тому він підіслав до місцевих двох синів нижегородського князя, які запропонували москвичам відкрити ворота та виплатити данину в обмін на життя та безпеку. Коли ж захисники на чолі з Остеєм відчинили ворота, на них накинулися ординці. Вони вбили щонайменше 24 тисячі городян, а саму Москву пограбували та спалили. Тих, хто вижив, забрали в рабство. Після цього восени на згарище прибув черговий золотоординський посол з вимогою платити данину, і навесні 1383-го Дмитрій Донський заплатив – одразу за два роки, за що й отримав від хана ярлик на князювання.

26 серпня 1657 року тимчасовим гетьманом України (до повноліття Юрія Хмельницького) обрали Івана Вигівського.

Він був “правою рукою” Богдана Хмельницького: обіймав посаду генерального писаря, а потім сформував та очолив козацький уряд. Богдан Хмельницький хотів зробити свою владу спадковою. Тяжко захворівши навесні 1657 року, він переконав Козацьку раду затвердити передачу гетьманського звання від нього синові Юрію. Коли Богдан помер (6 серпня того ж року), Юрію було лише 16 років. Хлопець не був готовий очолити войовничих козаків, тож сам зрікся булави, щоб продовжити навчання. А Вигівського, якого призначили спочатку регентом за юного Хмельницького, після цього обрали гетьманом – до досягнення Юрієм повноліття та завершення освіти. Вигівський міг би, мабуть, залишити собі булаву й після повноліття Юрія, адже молодший Хмельницький не мав великої популярності у козаків. Проте гетьман наважився на союз із поляками, підписавши Гадяцький договір. Це зробило його непопулярним. Тому у 1659-му Іван Вигівський таки повернув булаву спадкоємцю Богдана, а сам поїхав до Речі Посполитої. Втім, він спробував повернути владу на тлі Руїни, розколу Гетьманщини та відмови Юрія Хмельницького від булави. Але вибори гетьмана Правобережжя програв, обрали Павла Тетерю.

26 серпня 1789 року у Франції прийняли Декларацію прав людини та громадянина – один із найвідоміших документів демократичного світу.

Цьому передували відомі події початку Великої Французької революції (створення Установчих зборів, падіння Бастилії, так звана “Ніч чудес”). Багато в чому автори надихалися текстом Декларації незалежності США, затвердженої в 1776 році. За кожну зі статей Декларації прав людини та громадянина члени Установчих зборів голосували окремо, і цей процес тривав із 20 по 26 серпня. Загалом текст містить преамбулу та 17 статей, що стверджують “природні та невідчужувані” права людини, серед яких: свобода, власність, безпека, опір гнобленню тощо. Також документ визнав рівність усіх громадян перед законом і судом та передбачив принцип поділу влади. Король Людовик XVI, звісно, ​​дуже не хотів затверджувати цей документ, тож тягнув із ратифікацією аж до жовтня. Однак під тиском народу це зробив. Декларація надалі стала преамбулою першої конституції Франції, а згодом на ній базувалися конституції країни, які приймали у 1852, 1946 та 1958 роках. Також “спадкоємицями” французької Декларації прав людини та громадянина є Загальна декларація прав людини, що була затверджена у 1948 році, та Європейська конвенція з прав людини (1950).

26 серпня 1918 року дипломатичні представники Української держави та Османської імперії обмінялися грамотами з нагоди ратифікації Берестейського (Брест-Литовського) мирного договору.

26 серпня 1920 року в Україні проголосили Медвінську республіку. Її організували на Київщині селяни, які повстали проти більшовиків.

Село Медвін знаходилося в більшовицькій окупації з 1919 року. І тут загарбники застосовували всі методи, які надалі розповсюдили на територію окупованої України. Зокрема діяла продрозкладка. Селяни, які не були готові віддавати їжу більшовикам, сформували тисячний озброєний загін, захопили найближче місто Богуслав і утримували його понад місяць. Цей перший акт народного невдоволення придушили. Однак наступний не забарився, адже продзагони продовжували лютувати, а до того ж додалася масова мобілізація до лав Червоної армії.

“Потужне антибільшовицьке повстання почалося в ніч на 26 серпня 1920 р., коли під час загальних зборів селян був заарештований радянський актив. Очолив повстання Хома Лебідь (Сидоренко), начальником штабу був Микола Василенко. Селяни проголосили Медвинську республіку. І майже місяць вели боротьбу. Більшовики побоювались, що повстання пошириться на інші села. Тож чи не щодня кількасот більшовиків із кулеметами наступали на село. Під час такого протистояння було спалено Успенську церкву. 12 вересня 1920 р. більшовики оточили і підпалили Медвин. Полум’я знищило біля 600 хат (третина села). Було накладено жорстоку контрибуцію: 50 коней, 150 корів, 300 овець тощо. Учасників повстання, які не відійшли в ліси, вивозили до Сміли й розстрілювали. У самому селі залишилися військова частина на утриманні населення. 13 жовтня каральний загін кінноти Семена Будьонного захопив у Медвині 80 заручників (молоді чоловіки до 30 років) і порубав їх біля урочища Ковтунів лісок. Повстанський загін, очолюваний Дмитром Цвітковським діяв аж до літа 1921 р. Припинили боротьбу, повіривши обіцянкам радянської влади про амністію, однак майже всі були розстріляні”, – повідомляє Український інститут національної пам’яті.

Учасників Медвінського повстання радянська влада вишукувала ще двадцять років і винищувала.

26 серпня 1939 року в Римі відбувся ІІ Великий збір українських націоналістів. На ньому ухвалили політичну програму ОУН, а також заклали основи для подальшого розколу організації, обравши її новим керівником Андрія Мельника. Мельник фактично очолював ОУН з 23 травня – з моменту загибелі Євгена Коновальця. Головою Проводу ОУН Мельника обрали на основі “усного заповіту” Коновальця. А в новому статуті організації зазначили, що голова проводу є “вождем цілої української нації” довічно, чого за Коновальця не було. Поступово під керівництвом Мельника від незалежності ОУН та орієнтації на власні сили організація за кордоном стала все більше орієнтуватися на Німеччину, де до влади прийшли нацисти. На цьому тлі у 1940-му стався розкол ОУН – у Кракові створили Революційний провід ОУН зі Степаном Бандерою на чолі.

26 серпня 1945 року Україна (на той момент – УРСР) ратифікувала Статут ООН.

26 серпня 1968 року в США вийшов перший продукт звукозаписного лейблу “Apple Records”, створеного групою “The Beatles”. Цим продуктом став сингл “Hey Jude”.

Попри те, що “Apple Records” не став успішним (в основному через напружені відносини між “бітлами” та подальший розкол групи), сам сингл увійшов до музичної класики. Авторство традиційно приписали дуету Джон Леннон – Пол Маккартні. Але насправді автор пісні – лише Пол. Він писав композицію, щоб підтримати сина Джона Леннона від першого шлюбу Джуліана, який тяжко переживав розлучення батьків. “Hey Jude” одразу очолив чарти багатьох країн світу та став найпопулярнішим синглом року у Великій Британії, США, Австралії та Канаді. У експертних опитуваннях музичні критики часто вносять цю пісню до списків найкращих композицій усіх часів. А журнал “Rolling Stone” розмістив її на 8-й позиції у своєму списку найкращих пісень усіх часів.

26 серпня 1991 року президія Верховної Ради УРСР прийняла указ “Про тимчасове припинення діяльності Компартії України”. Це сталося після Серпневого путчу та проголошення Незалежності України. У тексті указу зазначили, що його ухвалили “у зв’язку з наявністю матеріалів, що свідчать про участь органів Компартії України у державному перевороті 19-21 серпня 1991 року”.

На початку діяльність Компартії вирішили припинити тимчасово, проте вже 30 серпня вийшов жорсткіший указ – “Про заборону діяльності Компартії України”. Колишні ідейні комуністи створили на цьому тлі Соціалістичну партію України. А в 1993-му заново створили й Компартію України, стверджуючи, що це абсолютно нове об’єднання громадян, яке не є правонаступником КПУ радянських часів. У 2001-му таке трактування підтвердив Конституційний Суд України. Він зазначив, що “Комуністична партія України, яка була зареєстрована 22 липня 1991 року саме як об’єднання громадян (і заборонена в серпні 1991 року), не є правонаступницею КПРС та Компартії України у складі КПРС”. Остаточно позбутися комуністичного минулого Україні вдалося вже після російського вторгнення до Криму та Донбасу. Заборона Компартії прописана в Законі України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”, який ухвалили у 2015 році.

Церковне свято 26 серпня

26 серпня вшановують пам’ять мучеників Адрiана i Наталiї. Подружжя Адріан і Наталія жили в місті Нікомедії. Адріан був язичником і служив у імператора Максиміана Галерія, який вчинив гоніння на християн. Наталія була таємною християнкою. Коли під час гонінь у Нікомедії в печері знайшли 23 вірян, їх катували та привели в судову палату, щоб записати їхні імена. Андріан – начальник палати – запитав мучеників, яку нагороду вони очікують від Бога за муки. Ті відповіли: «Не бачило того око, не чуло вухо, і не спадало те на серце людині, що приготував Бог для тих, хто любить його». І Адріан наказав переписувачам вписати і його ім’я разом із іменами 23 християн. Тож його кинули до в’язниці. Імператор намагався переконати свого чиновника відмовитися від цієї ідеї, але той був непохитним. Дізнавшись про те, що трапилося, Наталія поспішила до в’язниці, де підбадьорювала Адріана бути мужнім. Коли ув’язнених християн присудили до смертної кари, Адріана відпустили на короткий термін додому, щоб він повідомив своїй дружині про це. Побачивши Адріана, Наталія злякалася, що він відрікся від Христа, і не впустила його в дім. Андріан повернувся до в’язниці, його публічно катували. Наталія спостерігала за муками чоловіка та найбільше боялася, щоб той не відрікся від Хреста. Андріан не відрікся та помер. А на Наталії забажав одружитися один із військових імператора. У сні їй з’явився Андріан і повідомив, що незабаром вона піде за ним. Так і сталося: Наталія померла на гробі свого чоловіка в передмісті міста Візантії, куди його тіло перенесли віряни.

Народні прикмети

Якщо цілу ніч не видно місяця, то погода скоро зіпсується.

Якщо 26 серпня злива, то буде хороший урожай грибів.

Якщо дме легкий вітерець, то буде суха й жарка погода, а шквал обіцяє похолодання.

Якщо всю ніч ухає сова, то вдень різко зміниться погода.

Що не можна робити 26 серпня

Не можна лінуватися.

Не можна сваритися, ображати або засуджувати когось.

Не можна переїдати.

Жінкам не можна вирушати в ліс на самоті.