Сьогодні 4 вересня: яке свято та день в історії

4 вересня в Україні – День митного брокера. У 476-му влади зрікся останній імператор Західної Римської Імперії Ромул Август. У 1870-му у Франції проголосили Третю республіку. У 1965-му в київському кінотеатрі “Україна” відбулася прем’єра фільму “Тіні забутих предків”, на якій стався незапланований виступ дисидентів. У 1985-му загинув український поет Василь Стус. У 1991-му над будівлею Верховної Ради України підняли синьо-жовтий прапор.

Свята та пам’ятні дати 4 вересня

4 вересня в Україні – День митного брокера.

У світі – Всесвітній день сексуального здоров’я.

Також відзначають: Всесвітній день тхеквондо, Всесвітній день пошуку талантів.

4 вересня в історії

4 вересня 476 року влади зрікся останній імператор Західної Римської Імперії Ромул Август (відоміший на прізвисько “Августул” – тобто “дрібний Август” або “Августеня”). Цю дату періодично позначають як день падіння Західної Римської імперії. Хоча, відверто кажучи, падіння розпочалося набагато раніше.

При цьому Римська імперія сама по собі продовжувала існувати й після цієї дати – з центром на Сході, в Константинополі (до побудови Константинополя Костянтином Великим це було місто Візантія – звідти назва Східної Римської імперії – Візантійська). Розділ імперії на окремі зони впливу фактично існував ще в перших століттях нашої ери, але юридично його закріпив імператор Діоклетіан. Саме він призначив собі співправителя (августа) – Максиміана, а потім ще двох “молодших імператорів” – цезарів Галерія та Констанція. Надалі така структура управління – два августи та два цезарі – зберігалася (не без спроб узурпувати владу в різні періоди). При цьому й самі правителі імперії, і її громадяни, й сучасники з інших країн ніколи не говорили про “Східну” та “Західну” Римські імперії. Ці терміни через багато років вигадали історики, щоб відокремлювати “західноєвропейську” частину Римської імперії, яка пала під тиском німецьких племен, від “грецької” або “східної” частини. Ця частина – Візантійська імперія – ще довго давала бій туркам і арабам, а також приймала учасників численних хрестових походів.

Що стосується останнього імператора Західної Римської імперії Ромула, то біографія його така сама жалюгідна, як і той клаптик від колишньої імперії, що йому дістався. На престол Ромула посадив його батько – магістр італійської армії та патрицій Орест Флавій. Він очолив повстання воїнів проти імператора Юлія Непота, але сам (з незрозумілих причин) проголошувати себе імператором не став. А натомість звів на престол сина, якому на той момент було близько 15 років. Реально ж правив імперією батько. Правити, щоправда, особливо було нічим – після численних невдалих війн з германськими племенами під контролем імператора залишалася тільки Італія та невелика частина Галлії.

Імператор Східної Римської імперії Зенон визнати Ромула співправителем відмовився. Намісник Галлії назвав хлопця узурпатором. Крім того, синові з батьком не вдавалося приструнити навіть своє різношерсте військо, що складалося в основному з найманців-варварів. Ця армія через 10 місяців після проголошення Ромула імператором підняла проти нього та Ореста повстання. Очолив бунтівників воєначальник, германець за походженням Флавій Одоакр (соратник Аттіли, який об’єднав германців для вторгнення на території римлян). Ореста захопили в полон і стратили 28 серпня 476 року. На диво, Ромула помилували, що взагалі не було “трендом” у ті часи. Хлопця змусили зректися престолу, що він і зробив 4 вересня. Після цього він із матір’ю вирушив у “заслання” – у лапках, адже заслали його до віддаленого палацу (ще й, за деякими даними, призначили довічну пенсію).

Що ж до Одоакра, то він від імені поваленого імператора відправив сенатську делегацію до Константинополя. Імператору Зенону делегати передали повідомлення. Його суть виклав візантійський історик Малх Філадельфієць: “для обох сторін достатньо було одного Зенона як спільного їхнього імператора; сенат римський вручив головне начальство Одоакру – людині, яка за державним розумом та войовничістю здатна охороняти державу”. Зенону запропонували залишитися єдиним імператором, а Одоакру – надати титул патрикія та довірити управління Італією. Після роздумів імператор це зробив. Германець Одоакр присягнув на вірність імператору Східної Римської імперії, тож юридично імперія так і залишалася єдиною.

4 вересня 1870 року у Франції проголосили Третю республіку та сформували уряд національної оборони.

Це сталося на тлі поразки французької армії у ключовій битві Франко-прусської війни – поблизу міста Седан. Разом із залишками війська в полон до німців здався імператор Наполеон III. Коли звістка про цю ганьбу досягла столиці, люди вийшли на вулиці Парижа та вимагали повалення імператора. У ніч із 3 на 4 вересня делегація депутатів провела переговори з дружиною Наполеона III – імператрицею Євгенією, яка була регентом Франції під час участі чоловіка у війні з Пруссією. Вона запропонувала прийняти владу голові парламенту Адольфу Тьєру (сама згодом поїхала до Великої Британії). 4 вересня Тьєр запропонував створити Комісію управління та національної оборони, а також скликати Установчі збори, щоб визначити подальшу форму правління для держави.

Водночас ситуація на вулицях Парижа загострювалася. Натовп увірвався до будівлі парламенту – частково до зали засідань. Люди вимагали проголосити республіку. Лідери депутатів-республіканців Леон Гамбетта та Жуль Фавр пішли разом із протестувальниками до міської ратуші на Гревській площі, де спілкувалися з натовпом. Водночас бланкісти (ліворадикали) та неоякобінці (також радикали – продовжувачі традицій якобінців) уже сформували список майбутнього революційного уряду. Щоб не допустити до влади прихильників насильницьких дій, республіканці мали діяти швидко й рішуче. Жуль Фавр просто перед народом заявив про повалення імперії та проголосив республіку. Разом із соратниками він також оголосив парижанам список Тимчасового уряду зі складу депутатів Законодавчого корпусу від Парижа. Цей уряд мав керувати Францією до скликання Установчих зборів. Законодавчий корпус саморозпустився, а сенат оголосив про тимчасову перерву в засіданнях. Увечері в тронній залі палацу Тюїльрі Францію проголосили республікою – вже офіційно, а не експромтом. Главою Тимчасового уряду став військовий губернатор Парижа генерал Трошю. Він заявив про намір продовжувати війну. Уряд назвав себе Урядом національної оборони. Але війну країна програла. Уже 28 січня 1871 року прусська армія за підтримки інших німецьких держав захопила Париж. Після цього із загарбниками підписали перемир’я, а потім і мир у Франкфурті. Результатом цієї капітуляції для Франції стала втрата Ельзасу та Лотарингії та зобов’язання сплатити контрибуцію у 5 млрд франків. Зрозуміло, що умови Франкфуртського миру в Парижі вважали принизливими. Певною мірою реваншистські настрої серед французів надалі склали передумови початку Першої світової війни.

4 вересня 1965 року в київському кінотеатрі “Україна” відбулася прем’єра фільму “Тіні забутих предків” Сергія Параджанова. За однойменною новелою Михайла Коцюбинського. Під час показу піднявся протест проти арештів української інтелігенції.

“Коли слово взяв Іван Дзюба, то замість продовжувати обговорювати кіно, повідомив публіці про недавні таємні арешти серед української інтелігенції. Сказав: “У нас велике свято, але й велике горе. В Україні почалися арешти творчої молоді”. Дзюба почав виголошувати імена заарештованих. Директор кінотеатру відштовхнув письменника від мікрофона, намагаючись позбавити слова. У залі увімкнули пожежну сирену, щоб заглушити промовця. Дзюбу підтримав В’ячеслав Чорновіл, який вигукнув: “Хто проти тиранії – встаньте!”, – пише про ті події Український інститут національної пам’яті.

4 вересня 1985 року загинув український поет Василь Стус. Докладніше.

4 вересня 1991 року над будівлею Верховної Ради України підняли синьо-жовтий прапор. Вдень його внесли до зали засідань, а депутати опозиційної фракції  Народної Ради ініціювали підняття прапора над будівлею.

“Парламентська комуністична більшість не бажала цього. У цей час під стінами парламенту зібрався велелюдний мітинг, учасники якого вимагали національного стяга над куполом Верховної Ради. Після довготривалих перемовин та ультиматумів депутати проголосували за підняття прапору. Хоч державним його так і не визнали”, – коментують в УІНП.

Церковне свято 4 вересня

4 вересня вшановують пам’ять священномученика Вавили, єпископа Великої Антіохії, і з ним трьох отроків: Урвана, Прилідіана, Єполонія та матері їхньої Христодули. Єпископ Вавила Антіохійський жив у III столітті – в часи правління імператора Деція Траяна. Імператор був язичником і вирішив відновити язичницький культ. Він влаштував в Антіохії бенкет на честь язичницьких богів А після того вирішив відвідати християнський храм, щоб побачити, що там роблять його піддані – іновірці. У той момент у храмі проводив літургію єпископ Вавила. Він не хотів пускати до храму язичника та перегородив шлях імператору. Тоді Децій наказав підпалити храм, а єпископа з його учнями (хлопцями від 7 до 12 років) і їхньою матір’ю піддали суду й стратили.

Народні прикмети

Якщо на цибулі багато лушпиння, то зима буде морозною.

Якщо 4 вересня пішов дощ, але земля швидко висохла після нього, то буде затяжна негода.

Що не можна робити 4 вересня

Не можна ходити в гості.

Не можна позичати гроші.

Краще в цей день не розводити багаття.