Сьогодні 8 вересня: яке свято та день в історії

8 вересня 2022 року ЗСУ звільнили Балаклію – над містом підняли прапор України. Цього дня в Україні – День працівників нафтової, газової та нафтопереробної промисловості та День міста Дніпро. У 70-му році 8 вересня римляни захопили, а потім розорили Єрусалим. У 1522-му завершилася перша навколосвітня подорож, яку розпочав Фернан Магеллан (він сам до цього не дожив). У 1989-му відкрився Установчий з’їзд Народного руху України.

Свята та пам’ятні дати 8 вересня

8 вересня в Україні – День працівників нафтової, газової та нафтопереробної промисловості та День міста Дніпро (обидва відзначають у другу неділю вересня).

Народне свято – Рожаниці. Це жіноче сімейне свято. У язичницькі часи було присвячене богиням родючості Рожаницям – матері та доньці Ладі й Лялі. Напередодні свята дівчата ходили збирати калину – святково вбрані, з піснями. А в сам святковий день дівчат зустрічали матері, разом приносили пожертвування богиням, щоб задобрити їх для продовження роду. Цими пожертвуваннями були смаколики для дітей. Після хрещення Русі-України язичницьке свято зберегли, але прив’язали до християнського церковного календаря – до Різдва Богородиці. При цьому основна сутність та ідея свята залишилися незмінними.

У світі – Міжнародний день вшанування пам’яті жертв фашизму.

Також відзначають: Міжнародний день грамотності, Міжнародний день солідарності журналістів, День медсестри відділень дитячої гематології та онкології, Всесвітній день фізичної терапії (День фізіотерапевта), День вибачень, Всесвітній день журавля (відзначають у другу неділю вересня), Всесвітній день боротьби з муковісцидозом.

8 вересня в історії

8 вересня 70 року римляни захопили та розорили Єрусалим.

Римська імперія, яка ніяк не могла зупинитися у своєму розширенні на всі кінці світу, дісталася Близького Сходу ще до нашої ери. У 63 році до н. е. римські війська під командуванням Помпея Великого остаточно перемогли Понт (на території сучасної Туреччини), захопили Юдейське (Хасмонейське) царство та Сирію. Останній цар і первосвященник Гіркан II визнав владу римлян та отримав від Помпея звання етнарха, яке позбавило його титулу, а територію – незалежності. Побратимом і власне співправителем Гіркана II став Антипатр. Опинившись у милості в Помпея, він поступово перебирав владу на захопленій Римом іудейській території. А потім дуже вчасно перекинувся на бік Юлія Цезаря, коли той вступив у битву за владу з Помпеєм. У результаті 48 року до нашої ери Антипатр отримав посаду прокуратора (керуючого) Іудеї. Фактично він захопив юдейський престол. Двох синів Антипатр зробив правителями: старшого – Єрусалимом, а молодшого, Ірода – Галілеєю. Це був той самий Ірод I Великий.

Під час захоплення іудейських земель парфянами в 40 році до нашої ери Ірод через Єгипет утік до Риму, де порозумівся з Марком Антонієм. Тож римський сенат утвердив Ірода царем Юдеї. На рідну землю він повернувся з римським військом, і у 37 році до н.е. відбив у парфян Єрусалим, де й правив до 4 року нашої ери. А після смерті царство “на трьох” поділили між собою його сини. Возз’єднати землі вдалося онуку Ірода Великого – Іроду Агріппі (і, знову ж таки, за підтримки римлян – імператора Клавдія).

Після смерті Ірода Агріппи Юдея увійшла до провінції Сирія. Там керували римські прокуратори. Вони намагалися враховувати релігійні традиції юдеїв, проте напруга між римською владою та населенням зростала. Крім того, людей не влаштовували непомірні податки. Останньою краплею стали утиски, які розгорнув черговий прокуратор Юдеї Гессій Флор. Народ повстав, рух проти влади римлян охопив усю Палестину та навіть перекинувся на єврейські громади в Єгипті та Сирії. Придушити повстання в Юдеї доручили правителю Сирії Гаю Цестію Галлу. Він вирушив на Єрусалим у 66 році, навіть увійшов до міста, але його війська вибили повстанці. Частина римлян потрапила до засідки. Внаслідок невдалого наступу загинули тисячі. Євреї ж відновили теократичне правління, поставивши на чолі первосвященика Анна.

Дізнавшись про поразку Галла та масштаби втрат, імператор Нерон наказав негайно спорядити до Юдеї армію на чолі з проконсулом Африки Тітом Флавієм Веспасіаном. Той зібрав в Антіохії 60-тисячне військо, яке розпочало вторгнення. На своєму шляху римляни вбивали людей тисячами, знищували та палили міста. До 68 року вони підкорили майже всі міста Юдеї. Перебуваючи в Єрихоні, Веспасіан готував похід на Єрусалим. Він затримався через самогубство імператора Нерона та зміни влади в імперії. У 69 році, споглядаючи нескінченну зміну володарів у Римі, війська “підбили” Веспасіана самому взяти владу у свої руки. Він виступив проти підтриманого сенатом кандидата, переміг і сам став імператором – першим із династії Флавіїв. Після того, вже в новому статусі Веспасіан продовжив війну проти бунтівної Юдеї, проте вже не особисто командував військами. На місце прибув його син і тезка Тіт Флавій Веспасіан-молодший і префект Єгипту Тіберій Юлій Олександр. Під їхнім командуванням об’єднаний легіон (понад 40 тисяч воїнів) обложив Єрусалим. Далі були і штурми, й переговори про капітуляцію з городянами. Упродовж липня – серпня відбувалося те, що зараз назвали б “міські бої”. Загарбники підпалили найбільшу споруду Єрусалиму – Другий храм. Він упав 10 серпня.

Після цього останньої твердинею, яка ще чинила опір загарбникам, залишився палац царя Ірода. Він упав 7 вересня 70 року, а 8 вересня вже весь Єрусалим опинився під повним контролем римлян. Те, що залишилося від Другого храму, римляни пограбували та знесли, населення Єрусалиму проголосили бранцями. Тих, хто тримав у руках зброю, стратили, ще близько 100 тисяч людей продали в рабство – до гладіаторських шкіл та на будівельні роботи. Палестину розділили на дві частини та роздали новим поселенцям.

8 вересня 1522 року  завершилася перша навколосвітня подорож, яку розпочав Фернан Магеллан. Він сам із подорожі не повернувся, загинув у дорозі . З п’яти кораблів, що вирушали, повернувся один.

8 вересня 1943 року король Італії Віктор Еммануїл III офіційно оголосив капітуляцію перед військами союзників. Докладніше.

8 вересня 1989 року відкрився Установчий з’їзд “Народного руху України за перебудову”. Одна з наймасовіших суспільно-політичних організацій України з’явилася на тлі “Перебудови” в СРСР. Поступово в більшості республік Союзу формувалися національно-демократичні рухи, і Україна була серед лідерів цього процесу.

“У  1987 році в Києві відкрився Український культурологічний клуб – неформальне об’єднання творчої інтелігенції, в засіданнях якого брали участь українські дисиденти, яких почали звільняти з таборів. У 1988 році була створена Українська Гельсінська Спілка – перша демократична громадсько-політична і правозахисна організація. У 1989 році з’явилося Товариство української мови “Просвіта”, яке в своїй діяльності виходить за рамки суто захисту української мови. У лютому газета “Літературна Україна”, друкований орган Спілки письменників України, друкує пропозицію щодо Статуту і програми Народного руху. Протягом пів року створюються обласні осередки – крайові організації. А 8–10 вересня 1989 року в конференц-залі Київського політехнічного інституту відбувається Установчий з’їзд НРУ, який тоді мав назву «Народний рух України за перебудову”, – описує ті події Український інститут національної пам’яті.

“За перебудову” у назву на той час “приписали”, щоб не мати проблем із керівництвом Союзу та республіки, а також досягти реєстрації партії. Установчий з’їзд зібрав понад 1100 делегатів із усіх областей України. На ньому затвердили статут і програму організації, обрали органи управління. Головою Народного руху став поет Іван Драч, а Секретаріат Руху очолив колишній політв’язень Михайло Горинь. У документах з’їзду зафіксували національну символіку – синьо-жовтий прапор, Тризуб та гімн “Ще не вмерла України ні слава, ні воля”.

Надалі Народний рух ініціював значну кількість (якщо не абсолютну більшість) подій національно-демократичного відродження кінця 1980-х – початку 1990-х років, брав участь в організації та проведенні перших виборів на альтернативній основі в березні 1990 року. У грудні 1990-го на Другому з’їзді НРУ з назви прибрали “за перебудову”. Після проголошення незалежності України, у 1992 році НРУ реорганізували в політичну партію. Очолив її В’ячеслав Чорновіл.

8 вересня 2022 року над Балаклією підняли Державний Прапор України. “Kraken” заявив, що місто взято під контроль.

Вранці цього дня Інститут вивчення війни вже набагато сміливіше, ніж напередодні, описував досягнення Сил оборони. Аналітики повідомили, що українські війська просунулися щонайменше на 20 км углиб контрольованої РФ території на північ від Ізюма та в напрямку Куп’янська і за 6 – 7 вересня відвоювали близько 400 квадратних кілометрів території. Також вперше ISW поінформував про атаки не лише поблизу Балаклії, а й не на півночі від Харкова. Генштаб ЗСУ вперше підтвердив інформацію про успішний контрнаступ ЗСУ на Харківщині та поінформував про звільнення понад 20 населених пунктів. Окупанти тим часом оголосили евакуацію з Куп’янська. СБУ радувала аудіоперехопленнями, в яких окупанти голосили: “Изюм горит, все горит” . А аналітики “DeepState” повідомляли: ЗСУ вже в Шевченковому.

Церковне свято 8 вересня

8 вересня – Різдво Пресвятої Богородиці. Це велике дванадесяте свято. Марія народилася в галилейському місті Назареті в батьків Йоакима та Анни. По батькові Діва Марія походила з царського роду, по матері — з архієрейського. Її батьки дожили до глибокої старості, але не мали дітей. Вони молилися Богові та просили дарувати їм щастя та дали обітницю, коли в них народиться дитя, присвятити його служінню Богові. Про те, що в них народиться дитина, батьків сповістив ангел, він же назвав ім’я для дівчинки – Марія. Це ім’я означає «володарка і надія». Як і обіцяли, батьки присвятили дитину Богові. Коли їй було три роки, відвели дочку до Єрусалимського храму.  Свято на спомин Різдва Пресвятої Богородиці встановили не пізніше IV століття.

Народні прикмети

Якщо 8 вересня пішов дощ, то весь вересень буде дощовим.

Якщо в лісі багато опеньків, то бабине літо буде коротким.

Якщо ранок холодний, то зима буде холодною

Що не можна робити 8 вересня

Не можна сваритися та лаятися з рідними.

Не можна фізично працювати: прибирати, працювати на городі та подвір’ї тощо.

Жінкам не можна шити й вишивати та в принципі брати голку чи ножиці в руки.