Сьогодні 11 вересня: яке свято та день в історії

11 вересня 2022 року Сили оборони України під час визволення Харківщини вийшли на держкордон. 11 вересня 2001 року відбулася серія масштабних терактів у США. У 1943-му в Харкові створили хор імені Верьовки. У 1864-му народився український поет Павло Грабовський. У 9-му армія Римської імперії зазнала великої поразки в битві з германцями в Тевтобурзькому лісі.

Свята та пам’ятні дати 11 вересня

11 вересня – Всесвітній день боротьби із тероризмом.

11 вересня в історії

11 вересня 9 року армія Римської імперії зазнала великої поразки у битві з германцями в Тевтобурзькому лісі.

Це був переломний момент у римській історії. Після перемоги германців Рейн став кордоном між імперією та варварами на найближчі сотні років. Бій тривав кілька днів – традиційно датують його з 8 по 11 вересня.

Землі германців римляни підкорили за правління одного з найвідоміших імператорів – Октавіана Августа. На відміну від ряду “колег” на римському престолі цього імператора не особливо цікавили далекі завоювання на Сході. Набагато більше він турбувався про безпеку північних кордонів, від яких до Риму було не так і далеко. Сам Октавіан Август не був видатним полководцем і довіряв цю справу професіоналам. Серед них – майбутньому імператору Тиберію. Саме він брав активну участь у завоюванні альпійських областей і підкоренні Паннонії (на заході сучасної Угорщини). Тим часом інший полководець – Децим Клавдій Друз (відомий як Германік) вибив германців з римських територій і зі своїми легіонами перейшов Рейн. Вони дійшли до Північного моря, де обклали щорічною даниною фризів. Після смерті Друза в 9 році до н.е. протистояння з германцями продовжив Тиберій. У перші роки нашої ери легіони під його командуванням уже контролювали території між Рейном та Ельбою. Починаючи з 5-го року, в складі Римської імперії була провінція Германія. Римляни почали будувати свою владу на захоплених територіях за традиційною “схемою”: планували перепис населення, запроваджували оподаткування, проводили мобілізацію германців до своєї армії.

Однак подальші плани – підкорити сильне західнонімецьке царство марокманів – не втілилися в життя через повстання в Паннонії та Далмації (на території Балкан). Тиберія перекинули на упокорення повстанців, а намісником Германії призначили колишнього проконсула Сирії Публія Квінтілія Вара, який, очевидно, не мав необхідних рис характеру, щоб приборкати “варварів”. Тільки-но Тиберій у 9-му році втихомирив Паннонію та Далмацію, як повстала Германія. Повстання очолив 25-річний син вождя одного з германських племен Арміній.

Він командував загоном германців у римській армії та мав римське громадянство. Щобільше, користувався довірою намісника Квінтілія Вара та був частим гостем за його столом. А паралельно підбивав інших вождів племен разом виступити проти загарбників. Один із вождів попередив Вара про підготовку заколоту, але той настільки довіряв Армінію, що не повірив. Історики мають кілька версій подальших подій. Перша: спрацював задум Армінія – повстали віддалені німецькі племена, Вар вирушив із військами придушувати повстання, Арміній зі своїми загоном нібито пішов із римлянами, але згодом відстав і вдарив у тил. Друга: Вар просто відводив війська з центральної Німеччини до зимових таборів ближче до Рейну, і під час цього руху Арміній та його люди відстали, перебили кілька римських загонів і наздогнали війська Вара та обоз із жінками й дітьми на марші – у Тевтобурзькому лісі. Хоч би що передувало битві, протягом наступних трьох днів германці винищили всю колону римлян. Квінтілій Вар та його офіцери, отримавши поранення, вирішили заколотися, щоб не потрапити в полон. Залишки війська кидали зброю, гинули та здавались. Лише незначна частина кінноти змогла втекти за Рейн. Полонених германці принесли в жертву своїм богам. За різними оцінками, загинуло від 18 до 27 тисяч римлян.

Швидко “дати здачі” германцям римляни не могли – війська Тиберія були виснажені та знаходилися на значній відстані від театру бойових дій. Октавіан Август посилив мобілізацію в імперії – але не так для повторного підкорення германців, як для захисту від них, якщо війська Армінія захочуть піти далі на південь. У 10-му році Тиберій все ж таки бився з германцями на їхніх землях і захопив у полон деяких вождів, проте землі за Рейном не повернув. Він лише убезпечив Галлію (територію сучасної Франції). За оцінкою давньоримського історика Флора, наслідок битви в Тевтобурзькому лісі для Риму було наступним: “Імперія, яку не затримало узбережжя океану, була зупинена на березі річки (Рейну)”.

11 вересня 1864 року народився український поет Павло Грабовський.

Він навчався в Харківській духовній семінарії, звідки Грабовського виключили за належність до харківської групи революційної народної організації “Чорний переділ”. А потім – заслали до рідного села на Сумщині під поліцейський нагляд. Під час служби в армії жандармерія розкрила участь Павла в складанні та розповсюдженні звернень народників, за що його судили та на п’ять років заслали до Сибіру. Він і там не зупинився – склав протест-відозву політв’язнів “Заява російському уряду”, за що отримав ще три роки в’язниці. Там само, на засланні та у в’язниці, Грабовський і розпочав системну літературну діяльність.

“Надсилає вірші у галицькі часописи, де друкуються його статті, нариси. Займається перекладами. Перебував у засланні у Вілюйську (з 1893-го), Якутську (з 1896-го), Тобольську (з 1899-го). Повернутися до рідної України йому не судилося. На чужині провів 20 років із 38-ми”, – пише про Грабовського Український інститут національної пам’яті.

Помер поет у російському Тобольську в 1902 році – від туберкульозу.

11 вересня 1943 року в Харкові створили народний хор, який зараз є державним українським хором імені Г. Верьовки.

Цього дня вийшла Постанова Ради народних комісарів УРСР №246 “Про організацію Державного українського народного хору”. Григорій Верьовка, якого призначили художнім керівником та головним диригентом хору, на той момент був науковим співробітником Інституту фольклору АН УРСР. У постанові розпорядилися: “Організувати Державний українській хор в кількості 134 чоловіки (84 співаки, 34 – артисти оркестру народних інструментів, 16 – артисти балету), поставити перед ними завдання: сприяти розвитку українського народного хорового та музично-хореографічного мистецтва та його пропаганди серед трудящих мас”.

“Григорій Верьовка, вагався-якого спрямування має бути новий колектив – академічного чи народного, адже йому була близькою академічна манера вокалу. Мрії дитинства переважили на сторону народного співу. Розмістився колектив в місті Харкові, на вулиці Сумській, 61( невелика кімната), в цьому місті і почався підбір артистів, – пишуть про історію колективу на сайті Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Г. Г. Верьовки. – Це було не легко, Верьовка з Міньківським (директором хору – Ред.) їздили по селах і містечках у пошуках талантів. До першої концертної бригади (“Харківської”) увійшли  Тамара Савченко, Бережна Галина, Марія Гришина, Наталка Лепетун, Лідія Заболотна, Іван Гур’їв. З міста Миргород було запрошено 16 співаків-кобзарів, серед них був Іван Скляр. Була складена концертна програма і колектив почав концертну діяльність”.

Надалі колектив поповнили ансамблем бандуристів, який знайшов Григорій Верьовка в Полтаві. Буквально, “слідуючи за фронтом”, Верьовка та Міньковський розпитували по селах, чи є десь хлопці та дівчата, які добре грають, співають чи танцюють. Так поступово й дісталися Києва, де й зупинилися після вигнання з міста нацистських окупантів.

11 вересня 2001 року відбулася серія масштабних терактів у США – найбільша в історії людства за кількістю жертв. Масований напад у різних локаціях з використанням пасажирських літаків здійснила ісламістська організація “Аль-Каїда”. Жертвами терористів стали майже 3000 людей, ще вдвічі більше було поранено. Цього дня в США діяли чотири групи терористів-смертників – лише 19 осіб. Вони захопили в польоті чотири пасажирські авіалайнери американських компаній “United Airlines” та “American Airlines”. У кожній із груп терористів був щонайменше один, який мав льотну підготовку. Перехопивши керування літаками, терористи направили один із них до будівлі Пентагону, ще два – по вежах Світового торгового центру (вежах-близнюках) у Нью-Йорку.

Четвертий літак не досяг мети – він упав у полі в Пенсільванії (пасажири та члени екіпажу завадили терористам ціною власного життя). Найбільш трагічним за результатами став удар по вежах-близнюках. Обидві 110-поверхові будівлі обрушилися, зруйнувавши при цьому й кілька сусідніх будівель.

Після цих подій президент США Джордж Буш – молодший оголосив війну тероризму. У зверненні до нації з Овального кабінету він, зокрема, сказав: “ми виграємо війну проти тероризму”. А 20 вересня у зверненні до Конгресу розширив цю тезу до обіцянки: “Наша війна з тероризмом починається з “Аль-Каїди”, але цим не закінчиться. Вона не завершиться, поки кожна терористична група у світі не буде знайдена, зупинена та переможена”. Надалі США вдерлися до Афганістану, щоб прибрати від влади Талібан, який переховував представників “Аль-Каїди”. Війна в Афганістані (разом із паралельним розвитком там демократичних інститутів) тривала майже 20 років. Проте зрештою, у 2021-му, США вивели війська. І одночасно з їхнім виведенням Талібан повернувся до влади в країні. При цьому “терорист №1”, лідер “Аль-Каїди” Усама бен Ладен аж до 2004 року заперечував причетність до теракту, що спровокувало безліч теорій змови. Зрештою, бен Ладен узяв відповідальність на себе, “пригадавши” США підтримку Ізраїлю, санкції проти Іраку та присутність американських військ у Саудівській Аравії. Найголовнішого терориста американські спецпризначенці вистежили та вбили через десять років після цих подій – у 2011-му.

11 вересня 2022 року було днем ​​масового потоку позитивних новин із півночі Харківщини. Сили оборони заходили до населених пунктів, звідки панічно бігли російські окупанти. Протягом дня українські прапори майоріли вже на державному кордоні. Першим втечу загарбників із Козачої Лопані підтвердив голова Дергачівської громади Вячеслав Задоренко. Тим часом президент України Володимир Зеленський заявив про звільнення Чкаловського .

“На Харківському напрямку ми почали просуватися не лише на південь та схід, а й на північ. До виходу на державний кордон залишається 50 км”, – написав Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний.

Вдень пресслужба Дергачівської міськради опублікувала фото Державного Прапора України над Козачою Лопанню та відео з Токарівки – також з українським прапором . Водночас про те, що загарбники “сіли в автобуси та виїхали” з прикордонних населених пунктів, повідомив голова Золочівської громади Віктор Коваленко. З’явилися повідомлення про звільнення Липців і Великих Проходів  – там на вістрі атаки були воїни Територіальної оборони. Слідом Вячеслав Задоренко опублікував відео своєї зустрічі з жителями Козачої Лопані – він зайшов до населеного пункту разом із воїнами Сил оборони.

У Великому Бурлуку та Вовчанську, з яких втекли загарбники, місцеві жителі самостійно зняли російські прапори з будівель та показово витирали ноги об ці ганчірки. Надвечір Сили оборони вийшли на державний кордон. Спочатку з’явилося відео тероборонців із Гоптівки.

А услід “Хартія” встановила прапор на самій смузі держкордону.

Відео: Всеволод Кожем’яко

Протягом дня також з’являлися відео зі звільненого напередодні Ізюма.

Відео: Юрій Кочевенко

Ввечері росіяни вирішили помститися за приниження своїх військових, вдаривши ракетами по харківській ТЕЦ-5. Місцями по області зникло світло. Після чого президент України Володимир Зеленський повідомив окупантам один із базових принципів українського спротиву: “Ви досі думаєте, що ми “адін народ”? Ви досі думаєте, що зможете нас налякати, зламати, схилити до поступок? Ви справді так нічого й не зрозуміли? Не зрозуміли, хто ми? За що ми? Про що ми? Читайте по губах. Без газу чи без вас? Без вас. Без світла чи без вас? Без вас. Без води чи без вас? Без вас. Без їжі чи без вас? Без вас. Холод, голод, темрява й спрага – для нас не так страшно й смертельно, як ваші “дружба й братерство”. Але історія все розставить по місцях. І ми будемо з газом, світлом, водою та їжею… і БЕЗ вас!”

Церковне свято 11 вересня

11 вересня вшановують пам’ять преподобної Феодори Олександрiйської. Феодора жила в Олександрії, в V столітті. Вона була заміжня та зрадила чоловіка з юнаком. А після цього вирішила сховатися в монастирі, щоб спокутувати гріх. Причому спокутувати пішла в чоловічий монастир, перевдягнувшись чоловіком – аби її не відшукали.  Вісім років Феодора провела в монастирі у молитвах і постах. А коли якось покинула обитель, відправившись у справах монастиря в дорогу, то потрапила в курйозну ситуацію. До неї стала залицятися (думаючи, що Феодора – чоловік) донька господаря в одному з готелів. Коли ж не добилися ували, вирішила помститися: народила дитину та заявила, що це дитина від монаха (Феодори). Феодора ж не зізналася, що вона – жінка, взяла чуже немовля та сім років вирощувала його в курені біля монастиря. Ігумен зрештою зглянувся та дозволив Феодорів повернутися в монастир з дитиною – то був хлопчик. Жінка прожила в монастирі ще два роки та померла. І лише після цього ченці дізналися, що вона була жінкою. Усі, хто ображав її через історію з нібито незаконною дитиною, покаялися. А чоловік Феодори, дізнавшись про її смерть, прийняв постриг у цьому монастирі. Що ж до хлопчика, якого виховувала свята, то він згодом став ігуменом цього монастиря.

Народні прикмети

Якщо в лісі багато грибів, то зима буде суворою.

Якщо ще літають бджоли, то зима прийде пізно.

Якщо вже піднялися озимі, наступного  року буде гарний урожай.

Що не можна робити 11 вересня

Не можна починати нові справи.

Водночас не можна лінуватися.

Не можна свататися та одружуватися.

День не підходить для здійснення великих покупок.