Сьогодні 20 вересня: яке свято та день в історії

20 вересня 1378 року обранням “антипапи” почався Великий розкол у католицькій церкві. У 1519-му Фернан Магеллан вирушив у перше кругосвітнє мореплавання в історії людства. У 1870-му італійські війська увійшли до Рима, завершивши об’єднання Італії. У 1926-му стався зухвалий замах на одного з найвідоміших американських мафіозі – Аль Капоне. У 1946-му відкрився перший Канський кінофестиваль. А в 1991-му Верховна Рада ліквідувала КДБ в Україні.

Свята та пам’ятні дати 20 вересня

20 вересня у світі – Міжнародний день студентського спорту, Всесвітній день гінекологічної онкології.

Також відзначають: Всесвітній день рису та Всесвітній день паельї, Міжнародний день вина “Гренаш” (третя п’ятниця вересня).

20 вересня в історії

20 вересня 1378 року кардинали католицької церкви обрали “нового Папу Римського” (“антипапу”) – Климента VII. Докладніше.

20 вересня 1519 року почалося перше кругосвітнє плавання під керівництвом Фернана Магеллана. Докладніше.

20 вересня 1870 року італійські війська зайняли Папську область і увійшли до Рима, завершивши таким чином тривалий процес об’єднання Італії (також відомий як “Рісорджименто” – “Відродження”). Відправною точкою, з якої варто розбиратися в непростому питанні об’єднання Італії, є Віденський конгрес. Він тривав з осені 1814 року по літо 1815-го. На конгресі вирішували подальшу долю країн Європи після завершення наполеонівських воєн, і в результаті затвердили нові кордони у Європі. На території Італії утворилося вісім держав: Королівство обох Сицилій, Папська держава (до якої входив Рим), герцогства Модена, Парма, Лукка, Тоскана, Сардинське королівство (П’ємонт і Сардинія), а також Ломбардо-Венеціанське королівство на півночі, що входило до складу Австрійської імперії. При цьому представники австрійської династії Габсбургів правили й у низці невеликих італійських держав у центрі території.

Уже починаючи з 1820-х – і активніше в 1830-х у різних італійських державах почали виникати повстання – насамперед проти австрійського панування. Наприклад, у 1831-му Парма, Модена та частина Папської держави оголосили про створення Об’єднаних італійських провінцій, але цей рух придушили австрійські війська. Радикальний поштовх італійський національно-визвольний та революційний рух отримав на тлі Весни народів. Вона почалася 13 березня 1848 року повстанням саме в столиці Австрії – Відні. Ці події запустили революційний рух у Ломбардо-Венеціанському королівстві. Уже за десять днів після повстання у Відні, 23 березня, проголосили Венеціанську республіку. Далі повстання почалося Мілані – австрійські війська звідти відступили. Також австрійських солдатів вигнали з Парми та Модени. У цих умовах король Сардинського королівства Карл Альберт запропонував свою допомогу Ломбардії та Венеції. Він хотів об’єднатися та створити Північноіталійське королівство. Наступні військові дії об’єднаних італійських сил проти австрійців отримали назву Першої війни за незалежність Італії. Поступово до боротьби з австрійцями приєдналася ще низка італійських держав та окремі загони добровольців із них. На цьому тлі спалахнуло повстання в Папській державі. Папа втік із Рима, там проголосили республіку під керівництвом Джузеппе Мадзіні – лідера організації “Молода Італія”, яка боролася за італійське відродження ще з 1830-х (одним із активних діячів цієї організації був Джузеппе Гарібальді).

Але затвердити Римську республіку цього разу не вдалося. Папа звернувся по допомогу до Франції, і французи увірвалися на територію Папської держави, розбивши збройні сили на чолі з Гарібальді. У 1849 році республіка припинила існування. Слідом спротив австрійцям припинила Венеція. Після придушення революції у всіх італійських державах ситуація відкотилася на стартові позиції або додатково погіршилася. Єдиною державою, яка “втрималася” було Сардинське королівство. Таким стан справ залишався протягом наступних десяти років.

А наприкінці 1950-х ситуація в Італії почала змінюватися під впливом зовнішньополітичних факторів. Французький імператор Наполеон ІІІ забажав витіснити австрійців з Італії та вирішив об’єднати сили із Сардинським королівством. Він провів таємну зустріч із прем’єр-міністром королівства Камілло Бенсо ді Кавуром і підписав із ним секретний союзницький договір. Цей договір передбачав звільнення від австрійців Ломбардо-Венеціанського королівства, подальше приєднання цих областей до Сардинського королівства та утворення таким чином Королівства Верхньої Італії. В обмін на військову допомогу Наполеон ІІІ хотів, щоб італійці віддали Франції частину своєї території – Савою та Ніццу. При цьому плани імператора були масштабнішими (він прагнув привести до влади в Італії своїх людей, у тому числі кузена, а Папу Римського зробити номінальним главою федерації чотирьох італійських держав). Кавур знав про “наполеонівські плани Наполеона”, але розраховував, що скористається його допомогою, а потім “якось розбереться”. Війна проти Австрії почалася в 1859 році, на той момент у Сардинії зібралися тисячі добровольців, а Гарібальді погодився битися як генерал армії Сардинського королівства. Італійсько-французькі війська успішно наступали, австрійці залишили Ломбардію. Однак у процесі Наполеон ІІІ зрозумів, що все йде не за його планом і посадити свого ставленика на престол навряд чи вдасться. До того ж, виникла ймовірність, що на боці Австрії виступить Пруссія. Наполеон III одноосібно вирішив припинити військові дії, навіть не попередивши союзників. Він уклав перемир’я з австрійським імператором Францом Йосифом. Умови були такими: французи отримують Ломбардію, щоб передати її Сардинському королівству, Папська держава, Тоскана та Модена повертаються до колишнього стану, а Венеція залишається Австрії.

Ця зрада з боку французького імператора викликала справжній вибух в Італії. Командувачі військ Сардинського королівства очолили також військові сили Тоскани, Модени та ряду герцогств. У результаті на цих територіях утворилася держава, яка отримала назву Об’єднані провінції Центральної Італії. Потім тут провели плебісцити, на яких люди проголосували за об’єднання із Сардинським королівством. Їх офіційно включили до його складу декретами в березні 1860 року.

При цьому досі відокремленими залишалися: весь південь Італії – Королівство обох Сицилій (де правили Бурбони) та Рим (що входив до Папської держави). У 1859-му повстання виникло на Сицилії – в Палермо. Підтримати його доручили тому ж Гарібальді. Той відплив на Сицилію із тисячею солдатів на двох кораблях.

Цей невеликий загін (за підтримки місцевих селян) зміг гідно протистояти 25-тисячній королівській армії та змусив її залишити Палермо, після чого повстання поширилися на різні міста на Сицилії. Наступною метою Гарібальді стали міста Королівства обох Сицилій, що знаходилися на континенті, – насамперед Неаполь. Народ повставав всюди, і за 20 днів після висадки на континенті – 7 вересня 1860 року – Гарібальді вже в’їхав до Неаполя. Згодом на півдні Італії провели плебісцит, який схвалив злиття Неаполя та Сицилії із Сардинським королівством.

Тож до кінця 1860 року об’єдналася майже вся Італія (крім Риму з областю Лаціо та Венеції). 17 березня 1861 року в Турині зібрався загальноіталійський парламент, який проголосив створення Італійського королівства на чолі з королем Сардинії Віктором Еммануїлом II. Столицею проголосили Рим, який не контролювали. У 1862-му Гарібальді на Сицилії почав закликати до походу на Рим. Але щоб приєднати головне місто до всієї країни, потрібно було “щось вирішити” із Наполеоном III. Французький імператор заявив, що не допустить вигнання Папи з Риму. Італійський уряд, щоб не воювати з Наполеоном, вирішив повоювати з Гарібальді – проти нього направили війська, ті обстріляли загін героя визволення Італії, тяжко поранили його та взяли під варту. Ідею завершити об’єднання італійське керівництво не відкидало, просто намагалося знайти потужних союзників. 1866 року такий знайшовся – канцлер Пруссії Отто фон Бісмарк запропонував разом виступити проти Австрії (і звільнити Венецію). Почалася так звана Третя війна за незалежність Італії. І Гарібальді знову брав участь у ній, очолюючи корпус добровольців. Попри деякі яскраві та героїчні епізоди, італійські війська програли кілька ключових битв. Прусська ж армія не підвела – вони розбили австрійців. Але в результаті Венецію Австрія передала Наполеону III, а той повертав італійцям, що для них, очевидно, було принизливо.

Після приєднання Венеції, восени 1867-го, Гарібальді з кількома тисячами добровольців вирушив до Риму, але французи розбили його, а італійський уряд заарештував і відправив на заслання. У 1870-му вичікувальна позиція італійців нарешті виправдала себе: почалася франко-прусська війна, і французькі війська відкликали з Риму. 2 вересня 1870 року французька армія капітулювала після поразки у битві поблизу міста Седан, а імператор Наполеон ІІІ потрапив у полон. Папа остаточно залишився без союзників. Отже, 10 вересня король Італії Віктор Еммануїл II відправив посланця до Папи Римського Пія IX, пропонуючи організувати мирний вступ італійської армії до Рима. Але Пій IX заявив: “Я не пророк, і не син пророка, але стверджую, що ви ніколи не увійдете до Рима!”

Він, звісно, ​​помилився. Уже наступного дня італійська армія перетнула кордон Папської держави. Війська Папи відступали до Рима. 19 вересня 50-тисячна італійська армія дісталася стін міста та розпочала облогу. У розпорядженні Папи було військо близько 13 тисяч. 20 вересня перші італійські військові після короткого бою увійшли до Рима. Папі залишили Ватиканський палац, і він оголосив себе “вічним бранцем” італійської держави. Римсько-католицька церква відмовлялася визнати анексію Папської області аж до 1929 року, коли внаслідок Латеранських угод Папа відмовився від претензій на території поза Ватиканом.

20 вересня 1926 року стався зухвалий замах на одного з найвідоміших американських мафіозі – Аль Капоне. Докладніше.

20 вересня 1946 року відкрився перший Канський кінофестиваль. Докладніше.

20 вересня 1991 року Верховна Рада ухвалила постанову “Про створення Служби національної безпеки України” (майбутньої СБУ). Першим пунктом цієї ухвали депутати ліквідували Комітет державної безпеки (КДБ) УРСР.

Церковне свято 20 вересня

20 вересня вшановують пам’ять Великомученика Євстафiя Плакиди, його дружини Феопистiї та їхніх синів Агапiя та Феописта. Докладніше.

Народні прикмети

Якщо шишки широко розкриті, то буде потепління. А якщо закриті, то скоро похолодає.

Чим вище на хвойних деревах ростуть шишки, тим пізніше настане зима.

Що не можна робити 20 вересня

Не можна грубо поводитися з дітьми та кричати на них.

Не варто свататися.

День невдалий для збору винограду.