Сьогодні 25 вересня: який день в історії

25 вересня 2020 року сталася авіакатастрофа літака АН-26Ш під Чугуєвом, у якій загинули військові льотчики та курсанти ХНУПС ім. Кожедуба. У 1992-му відкрили канал, що з’єднав Чорне та Північне моря (крізь систему річок). У 1983-му сталася “Велика втеча” з в’язниці Мейз у Великій Британії. У 1789-му в США ухвалили перші десять поправок до конституції, які відомі як “Білль про права”. У 1555-му протестантство набуло офіційного статусу релігії.

Свята та пам’ятні дати 25 вересня

25 вересня у світі – Всесвітній день мрії, Всесвітній день фармацевта, Всесвітній день легень та Міжнародний день поінформованості про атаксію.

Також відзначають: День коміксів, День одного чудового музичного хіта, День математичних оповідань, Всесвітній день шкільного молока та День жіночого здоров’я та фітнесу (обидва відзначають в останню середу вересня).

25 вересня в історії

25 вересня 1555 року в Німеччині протестантство набуло офіційного статусу релігії. Це було прописано в умовах Аугсбурзького миру між протестантськими князями країни та імператором Карлом V Габсбургом. Докладніше.

25 вересня 1789 року Конгрес США підтримав перші десять поправок до конституції. Вони відомі як “Білль про права”. Докладніше.

25 вересня 1983 року сталася втеча з в’язниці Мейз у Великій Британії, котра відома як “Велика втеча”. На волю вирвалися 38 членів Тимчасової Ірландської республіканської армії (ТІРА). Це національно-визвольна організація, яка виборювала незалежність Північної Ірландії, проте діяла переважно терористичними методами.

Втеча стала найбільш масштабною в британській історії за кількістю в’язнів, які вирвалися на волю одночасно. Та і в’язниця, з якої вони примудрилися втекти, дуже непроста. Мейз розташована у графстві Антрім у Північній Ірландії. У 1980-х вона вважалася однією з найзахищеніших у Європі. Саме тому там відбували покарання терористи та учасники воєнізованих дій конфлікту в Північній Ірландії. Територія Мейз – справжній лабіринт. По периметру її обнесено парканами заввишки 4,6 метра. Самі будівлі, де утримували в’язнів (так звані Н-блоки – за їхньою формою), додатково огородили бетонними стінами заввишки 5,5 метра. Поверх них ішов колючий дріт. Усі ворота комплексу були з цільної сталі та керувалися електронікою. Втеча з Мейз була дуже непростим завданням, тому операція вийшла схожою на бойовик.

Планували операцію протягом кількох місяців. Двоє з ув’язнених – Боббі Сторі та Геррі Келлі – заздалегідь пішли працювати санітарами в блоці Н7. Вони встановили майже “приятельські” стосунки з охоронцями. Це, а також відносно вільне пересування, дозволило їм вивчити всі слабкі місця в системі. За допомогою однодумців із ТІРА ці двоє змогли протягнути з волі шість одиниць зброї.

Застосували її 25 вересня. На початку, загрожуючи тюремникам, ув’язнені встановили контроль над блоком Н7. При цьому кількох тюремних охоронців поранили, підняти тривогу їм не дали. Далі частина учасників втечі переодяглася в уніформи тюремників. Частина залишилася контролювати ситуацію в захопленому блоці та тюремників-заручників. Ця група мала розійтися по камерах після того, як товариші покинуть в’язницю. Щоб пересуватися територією Мейз, втікачі захопили вантажівку з продуктами, що прибула в блок Н7 приблизно через годину після початку операції. Усіх, хто був у вантажівці, окрім водія, завели до блоку – до тюремників. А водієві, погрожуючи зброєю, пояснили, що йому робити: він мав привезти в’язнів до головних воріт. Під час розмови з водієм Боббі Сторі попередив його: “Цей хлопець (Геррі Келлі) відбуває 30-річний термін і він без вагань пристрелить тебе, якщо буде змушений. Йому нема чого втрачати”. 37 ув’язнених забралися у фургон, а Геррі Келлі лежав на підлозі кабіни, націливши на водія пістолет.

Так дісталися головних воріт. Далі треба було захопити сторожку, щоби відкрити їх. “На справу” вирушили десять ув’язнених, які надягли уніформу охоронців. У сторожці вони взяли в заручники ще одну партію тюремників. Однак із цього моменту все не йшло так “гладко”, як із самого початку. Один з охоронців зміг подати сигнал тривоги – на запит інтеркому старший охоронець, якому погрожували зброєю, повідомив, що кнопку натиснули випадково. Поступово кількість заручників у в’язнів збільшувалась – тюремники прибували на роботу й опинялися в руках терористів. Контролювати таку кількість людей ставало дедалі складніше. Одному з офіцерів – Джеймсу Феррісу вдалося вискочити зі сторожки. Він побіг підіймати тривогу, але один з ув’язнених наздогнав його та тричі вдарив кинджалом у груди (попри це слідство встановило, що Ферріс помер не від ножових поранень, а через серцевий напад). Далі цей само ув’язнений поранив ще трьох офіцерів – бійку з вежі побачив солдат, але керівництву повідомив, що б’ються тюремні охоронці, адже втікач був у формі. Надалі одному з охоронців все ж таки вдалося підняти тривогу, але вже тоді, коли ув’язнені змогли відчинити головні ворота. Подальша втеча у бік зовнішньої огорожі стала хаотичною: хтось з ув’язнених утік; кілька людей намагалися вирватися автомобілем, але розбили його; двох наздогнали, одного поранили. У результаті зовнішню огорожу змогли перелізти 35 втікачів.

Під час подій у в’язниці вони поранили 20 тюремників, ще 13 побили, а один (Ферріс) помер. На волі втікачів мали чекати члени ТІРА з транспортом, але зі своїми рятівниками ув’язнені розминулися буквально на хвилини. В результаті далі бігли самі, хто як міг: ховаючись, викрадаючи автівки в місцевих тощо. 15 втікачів упіймали того ж дня (причому четверо з них ховалися у водоймищі, використовуючи трубки для дихання). Ще чотирьох піймали за наступні два дні. Інші дісталися бази ТІРА, де їм запропонували або повернутися на службу в організації, або отримати нові особи та виїхати до США. Зрозуміло, що втікачів розшукували й надалі, долі їх склалися по-різному: від загибелі під час участі в діяльності ТІРА чи затримання й покарання за роки після втечі – і до амністії, вже у двохтисячних.

25 вересня 1992 року після більш як 30 років будівництва відкрили канал Рейн-Майн-Дунай. Докладніше.

25 вересня 2020 року сталася авіакатастрофа літака Ан-26Ш під Чугуєвом. Докладніше. Винні в трагедії досі не визначені, а судовий розгляд в’язне в процедурних моментах. У травні 2024 року “Суспільне” повідомляло, що в полтавському суді вирішили створити колегію для розгляду справи.

Церковне свято 25 вересня

25 вересня вшановують пам’ять преподобної Євфросинії Олександрійської. Вона була єдиною дитиною заможних батьків. Жила дівчина в Олександрії на початку V століття. Її мати рано померла, дочку виховував батько – християнин. Коли Євфросинії виповнилося 18 років, батько хотів видати її заміж. За благословенням на шлюб він відправився до монастиря до свого наставника. Ігумен поговорив із дівчиною й дав благословення, проте вона прагнула чернечого життя. Євфросинія таємно прийняла постриг від ченця-мандрівника та покинула батьківський дім. Вона боялася, що в жіночому монастирі батько знайде її, тож прийшла до чоловічого (того самого, який із дитинства відвідувала з батьком). Вона видала себе за євнуха Ізмарагда.  Іноки не впізнали дівчину та прийняли до обителі. Вона прожила там в окремій келії 38 років. Батько Євфросинії сумував за нею та не раз, за порадою настоятеля, розмовляв з ченцем Ізмарагдом, відкриваючи йому свій смуток. Перед смертю преподобна Єфросинія відкрила скорботному батькові свою таємницю і просила, щоб ніхто, крім нього, не готував до поховання її тіла. Поховавши дочку, батько роздав все своє майно жебракам та монастирю та прийняв чернецтво. Десять років, аж до своєї смерті, він трудився в келії своєї дочки.

Народні прикмети

Якщо 25 вересня ясний день, то гарна погода встановиться надовго.

Якщо чути грім – осінь буде теплою.

Злива в цей день – до затяжної зими.

Що не можна робити 25 вересня

На можна лінуватися та байдикувати.

Не можна відмовляти в допомозі.

Не можна сваритися.