FT: Сибіга прагматичний у питанні територіальних поступок РФ, МЗС це заперечує

Financial Times, посилаючись на європейських дипломатів, пише , що новий глава МЗС України Андрій Сибіга у переговорах більш «прагматичний» з питань компромісів із РФ, ніж його попередник, ексочільник МЗС Дмитро Кулеба. У МЗС поспішили спростувати цю інформацію у статті FT і стверджують, що Сибіга на переговорах із західними політиками не обговорював територіальних компромісів, на які готова піти Україна. 

На командному пункті поблизу охопленого боєм міста Покровськ на сході України солдати Окремої президентської бригади нарікають на сумніви Вашингтона щодо того, чи може Київ використовувати західні ракети для поразки цілей на території РФ.

Якби тільки вони могли битися обома руками, а не однією рукою, зв’язаною за спиною, то відважні українські війська могли б мати шанс проти більш потужної російської армії, нарікає оператор ударного безпілотника.

Командир батальйону, оточений відеомоніторами, що показують супротивника, що наступає, каже, що його цілі почали змінюватися.

“Зараз я більше думаю про те, як врятувати свій народ”, – каже Михайло Темпер. «Досить важко уявити, що ми зможемо відкинути ворога до кордонів 1991 року», — додає він, маючи на увазі мету своєї країни відновити повну територіальну цілісність.

Колись натхненні сподіваннями на звільнення своїх земель, навіть солдати на фронті тепер висловлюють бажання переговорів із РФ, щоб покласти край війні. Юрій, ще один командир на східному фронті, який назвав лише своє ім’я, каже, що боїться перспективи «вічної війни».

«Зараз я за переговори», — додає він, висловлюючи стурбованість тим, що його син — теж солдат — може провести більшу частину свого життя, борючись, і що його онук може успадкувати нескінченний конфлікт.

«Якщо США перекриють кран, нам кінець», — каже інший офіцер, військовослужбовець 72-ї механізованої бригади із сусіднього Курахового.

Україна рухається до того, що може стати найтемнішим моментом війни на цей час. Вона програє на полі бою на сході країни, а російські війська невпинно просуваються вперед — хоч і з величезними втратами у людях і техніці.

Вона щосили намагається відновити свої виснажені ряди мотивованими і добре навченими солдатами, тоді як довільна система військової мобілізації викликає справжню соціальну напруженість. Вона також стикнеться з похмурою зимою з серйозними відключеннями електроенергії та потенційного опалення.

«Суспільство виснажено», — каже Олександр Мережко, голова комітету із закордонних справ українського парламенту.

У той же час президент України Володимир Зеленський зазнає зростання тиску з боку західних партнерів, які вимагають від нього знайти шлях до врегулювання шляхом переговорів, навіть попри скептицизм щодо готовності РФ вступити в переговори найближчим часом і побоювання, що позиція України надто слабка, щоб забезпечити справедливу угоду прямо зараз.

«Більшість гравців хочуть деескалації», — каже український високопосадовець у Києві.

Адміністрація Байдена усвідомлює, що її нинішня стратегія не є стабільною, оскільки «ми програємо війну», каже Джеремі Шапіро, голова вашингтонського офісу Європейської ради з міжнародних відносин. “Вони думають про те, як перевести цю війну в більш спокійний стан”.

Найбільш загрозливою для Києва є ймовірність того, що Дональд Трамп переможе на президентських виборах у США наступного місяця та спробує нав’язати Україні невигідну мирну угоду, погрожуючи призупинити подальшу військову та фінансову допомогу. Минулого тижня Трамп повторив свою заяву про те, що він може швидко покласти край війні.

Найзатятіші прихильники України в Європі, можливо, хотіли б зберегти її участь у війні, але вони не мають для цього запасів зброї і не мають плану заповнити порожнечу, залишену США.

Київ підтвердив, що закладає основу для майбутніх переговорів у ефектній манері, коли його війська захопили частину Курської області РФ. Зеленський сказав, що земля стане розмінною монетою.

Минулого тижня Зеленський відвідав США, щоб просувати свій так званий «план перемоги», формулу зміцнення позицій України перед можливими переговорами з Москвою.

Влившись у вир передвиборчої кампанії в США, він провів окремі переговори з президентом Джо Байденом, віце-президентом Камалою Харріс та її опонентом-республіканцем Трампом, щоб викласти свою позицію.

У якийсь момент місія Зеленського в США повернула до катастрофи після того, як Трамп розкритикував його за опір мирним переговорам і засудив високопоставлених республіканців за відвідування збройового заводу в штаті Пенсільванія в супроводі тільки політиків-демократів. Але врешті-решт він переконав Трампа надати йому аудієнцію та врятував свій візит.

“Це не був тріумф. Це не була катастрофа», — говорить високопосадовець про поїздку Зеленського до США.

Проте український лідер залишив Вашингтон із порожніми руками з двох головних питань: дозвіл США використовувати західну зброю для дальніх ударів територією РФ; та прогрес у заявці України на вступ до НАТО. Адміністрація Байдена чинила опір обом, побоюючись, що це може спонукати Москву до ескалації конфлікту, потенційно залучаючи США та інших союзників.

Чиновників США не вразив «план перемоги» Зеленського, який включає запити на величезні обсяги західної зброї.

Радник, який допомагав готувати документ, каже, що Зеленський не мав іншого вибору, окрім як знову заявити про свою наполегливість у питанні членства в НАТО.

Хоча переможний план Зеленського переосмислює старі цілі, його реальне значення полягає в тому, що він зміщує військову мету України з повного звільнення на зміну ходу війни на користь Києва, каже високопосадовець.

«Це спроба змінити хід війни та посадити РФ за стіл переговорів. Зеленський справді у це вірить».

Багато європейських дипломатів, які були минулого тижня на Генеральній Асамблеї ООН у Нью-Йорку, відзначають відчутні зміни у тоні та змісті дискусій навколо потенційного врегулювання.

Вони наголошують на великій відкритості українських офіційних осіб в обговоренні можливості досягнення угоди про припинення вогню, навіть поки російські війська залишаються на їхній території, а також більш відверті дискусії серед західних офіційних осіб щодо терміновості укладання угоди.

За словами дипломатів, новий міністр закордонних справ України Андрій Сибіга використав особисті зустрічі із західними колегами під час своєї першої поїздки до США на цій посаді, щоб обговорити потенційні компромісні рішення, та зайняв більш прагматичну позицію щодо можливості переговорів щодо принципу «земля в обмін на безпека», ніж його попередник.

«Ми все більш відкрито говоримо про те, як це закінчиться і від чого Україні доведеться відмовитися, щоб отримати постійну мирну угоду», — каже один із дипломатів, які були присутні у Нью-Йорку. «І це серйозна зміна порівняно з тим, що було ще півроку тому, коли на подібні розмови були табу».

Українська громадська думка також, мабуть, відкритіша для мирних переговорів — але не обов’язково для поступок, яких вони можуть вимагати.

Опитування, проведене влітку Київським міжнародним інститутом соціології для Національного демократичного інституту, показало, що 57% респондентів вважають, що Україна має розпочати мирні переговори з РФ, що на 33% більше, ніж роком раніше.

Опитування показало, що війна завдає все більшої шкоди: 77% респондентів повідомили про втрату членів сім’ї, друзів чи знайомих, у чотири рази більше, ніж два роки тому. Дві третини заявили, що їм важко чи дуже важко жити за свої військові доходи.

Життя стане ще важчим. РФ знищила не менше половини енергогенеруючих потужностей України після того, як цієї весни відновила масовані удари безпілотників та ракет по електростанціях та мережній інфраструктурі.

Україна стикається з «жорстким» дефіцитом електроенергії до 6 ГВт, що еквівалентно третині пікового зимового попиту, згідно з Міжнародним енергетичним агентством. Вона все більше залежить від своїх трьох діючих атомних електростанцій, що залишилися, зазначило МЕА. Якщо РФ вдарить по підстанціях, що прилягають до цих станцій, незважаючи на всі очевидні небезпеки, це може призвести до краху енергосистеми України, а разом з нею і опалення та водопостачання. Вразливі також системи центрального опалення у великих містах, таких як Харків та Київ.

Іншим джерелом напруженості є мобілізація. Згідно з новим законодавством, мільйони українських чоловіків були змушені зареєструватись для можливої ​​служби або зіткнутися з величезними штрафами. Водночас багато українців знають чоловіків, яких зупиняли в метро чи на вокзалах, часто пізно вночі, і відвозили до мобілізаційних центрів на короткий період навчання, а потім на лінію фронту.

Якщо українці з теплотою поставилися до ідеї переговорів, то більшість — 55%, згідно з опитуванням КМІС, проведеним у травні, як і раніше, проти будь-якої формальної поступки території в рамках мирної угоди.

«Люди хочуть миру, але вони також проти територіальних поступок. Їх важко примирити», — каже Мережко, голова комітету із закордонних справ.

Однак опитування KIIS показує, що частка респондентів, які виступають проти будь-яких територіальних поступок, різко впала з пікового значення 87% на початку минулого року. Він також виявив, що українці можуть бути відкриті для компромісу, коли в обмін на членство України в НАТО РФ зберігає фактичний контроль над окупованими частинами України, але не визнає суверенітет.

Інші опитування показують, що українці, як і раніше, впевнені у перемозі і будуть розчаровані чимось, окрім повної перемоги на полі бою. Найбільша внутрішня проблема для Зеленського може виходити від націоналістичної меншини, яка виступає проти будь-якого компромісу, деякі з яких тепер озброєні та навчені боротися.

«Якщо ви вступите до будь-яких переговорів, це може стати спусковим гачком для соціальної нестабільності», — каже український чиновник. “Зеленський чудово це знає”.

«Завжди буде радикальна частина українського суспільства, яка назве будь-які переговори з капітуляцією. Вкрай праві в Україні ростуть. Праве крило становить небезпеку для демократії», — каже Мережко, депутат від партії Зеленського «Слуга народу».

Як показує опитування КМІС, ухвалення будь-якої угоди, яка дозволить РФ залишитися на територіях України, захоплених нею з моменту її першого вторгнення в 2014 році, залежатиме від отримання значних гарантій безпеки з боку Заходу, що для Києва означає членство в НАТО.

«Для нас найголовніше – це гарантії безпеки. Справжні гарантії. Інакше це не покладе край війні, а лише спровокує нову», — каже український чиновник.

“Земля за членство [в НАТО] – єдина гра, всі це знають”, – говорить один високопоставлений західний чиновник. “Ніхто не скаже цього вголос… але це єдина стратегія на столі”.

Членство в НАТО залишається ключовою метою України, але мало хто з 32 членів альянсу вважає, що це можливо без повного, тривалого припинення вогню та чіткої лінії на карті, яка визначає, до якої частини території України застосовується положення альянсу про взаємну оборону. Модель, яку пропонують деякі, — це членство Західної Німеччини в альянсі, яке тривало понад три десятиліття до падіння Берлінської стіни і возз’єднання зі сходом.

“Західнонімецька модель набирає обертів, особливо в Білому домі, який був налаштований найбільш скептично стосовно членства в НАТО”, – говорить Шапіро з ECFR. «Росіяни це ненавиділи б, але, принаймні, це могло б стати якимось початковим гамбітом для компромісу».

Але навіть це зажадало б масштабного розгортання сил з боку США та їхніх партнерів, що будь-яка адміністрація США, демократична чи республіканська, ймовірно, чинила б опір, враховуючи зосередженість Вашингтона на загрозі з боку Китаю. Одне питання полягає в тому, чи захочуть європейські держави взяти на себе більшу частину тягаря.

І чи прийме РФ вступ України до альянсу, союз із Заходом, якому вона намагалася перешкодити військовим шляхом протягом десятиліття? Багато з обох боків Атлантики кажуть, що це малоймовірно.

«Я не думаю, що Росія погодиться на нашу участь у НАТО», — каже український високопосадовець.

Що-небудь, крім повноправного членства, навряд чи буде достатнім, щоб зупинити військову агресію Кремля. «Навіть якщо ми отримаємо запрошення до НАТО, це нічого не означає. Це політичне рішення», — додає український високопосадовець.

У ході своєї, можливо, останньої поїздки до Європи перед відходом з посади президента, Байден 12 жовтня проведе зустріч України та її союзників у Німеччині.

Західний чиновник, поінформований про переговори Зеленського у Вашингтоні, повідомив, що є попередні ознаки того, що Байден може погодитись підвищити статус заявки України на членство в НАТО до того, як він залишить свою посаду у січні.

Залишаючи США цими вихідними, Зеленський сказав, що жовтень стане «часом прийняття рішень».

«Йдеться про обмеження можливостей РФ» та посилення тиску, щоб змусити її розпочати переговори, каже високопоставлений український чиновник. “Це реальний шанс, якщо ми думаємо про дозвіл цієї війни”.

Реакція МЗС: 

Коментар речника МЗС Георгія Тихого щодо неправдивої інформації про міністра закордонних справ Андрія Сибігу в статті Financial Times

«Я був присутній на кожній зустрічі міністра закордонних справ Сибіги в Нью-Йорку, і на жодній з них не було пропозицій, обговорень чи навіть натяків на жодні територіальні компроміси. Навпаки, позиція міністра є непохитною, і він наголошував на її елементах за зачиненими дверима. Не може бути жодних компромісів щодо суверенітету та територіальної цілісності України.  Інформація джерела Financial Times щодо обговорення міністром компромісів є просто неправдивою, і нам цікаво, хто взагалі зацікавлений у поширенні таких неправдивих наративів», – заявив речник МЗС.

Читайте також: “Міністропад”: чому не звільняють Шмигаля, розповів політолог