Харків – порушений мурашник: Жадан про аналогію з 1919-м, шанс і любов

“У ньому все не так”, – характеризує сучасний Харків у порівнянні з довоєнним письменник Сергій Жадан. При цьому вважає, що місто може стати прикладом для всього прикордоння.

“Великою мірою місто порушене. Це наш якийсь великий мурашник, в який вступила нога зайки, й мурашник намагається якось відновити свою життєдіяльність, але йому потрібний певний час для того, щоб відновити роботу всіх структур, всіх служб“, – образно схарактеризував ситуацію в Харкові Жадан на зустрічі із серії дискусій “До чого готуються великі міста України”, яку організувала команда NV.

Письменник зазначив, що на поширене питання, як змінився Харків, він відповідає, що в місті наразі все не так.

“Значно більша кількість, відсоток старших людей порівняно до молодих, тому що місто дуже подорослішало. Звідси масово виїхала молодь, виїхали діти, виїхали студенти. Як би нам не хотілося, це вже не буде місто студентів, це не буде місто 20 університетів. Ясна річ, що хочеться оптимістично сказати, що війна завершиться – все відновиться. Але зрозуміло, що система освіти тут буде інакша. Це не означає, що її не буде, очевидно вона буде, але будуть якісь трансформації. Звідси виїхав бізнес, і це теж, на превеликий жаль, наша реальність. І очевидно, що далеко не весь бізнес сюди повернеться”, — навів приклади Жадан.

При цьому він зазначив, що в історії Харкова подібне потрясіння далеко не перше.

“В історії Харкова – це не перший такий момент, переломний момент, коли місто знаходилося дослівно у вирі історії. Тут можна згадати й появу нашого університету на початку ХІХ століття, яка стала величезним просто каталізатором життя. Слідом за університетом прийшла економіка, прийшло політичне інше життя, з’явилися освіта та, відповідно, це стало зовсім інше місто дуже швидко. Щось подібне було 1919 року, коли сюди перенесли червоний уряд і, відповідно, місто отримало статус столичного. Тут теж було порушено все в соціальному плані, й місто фактично перебрало на себе функції, до яких було не готове. Втрата столичного статусу в 1934 році – це теж один із таких ключових моментів, коли місто фактично знову було порушене. Зараз ми теж щось подібне переживаємо. З історією можна взаємодіяти по-різному, історія може лякати, історія може травмувати, а в неї ще можна чогось вчитися. Мені здається, що для Харкова це величезний шанс. Я розумію, що це звучить трішки, можливо, цинічно, в умовах війни. Але або ми винесемо з цієї історії якісь розумні висновки та зможемо перелаштуватися. Або дійсно це буде порушений мурашник на довгий час“, – вважає письменник.

Читайте також: Удар КАБу на перехресті в Харкові вбиває 20 — 60 дрібних підприємств — Чумак

На його думку, незмінною проблемою Харкова залишиться близькість до кордону із РФ. Навіть якщо гаряча стадія війни завершиться, питання безпеки залишаться актуальними. І їх вирішення вимагатиме не лише копання підвалів та укриттів.

“Недостатньо просто закопатися під землю. Очевидно, що слід знаходити креативні, інноваційні рішення і для економіки, і для соціального життя, і для освіти, й для культури теж. Театр може стояти, але якщо не буде придумано, як він буде функціонувати під загрозою обстрілів чи під загрозою якихось терактів, якщо не буде продумано ці програми, то очевидно, такий театр краще не запускати. Тому що зрозуміло, що росіяни ні перед чим не зупиняться, що для них все одно, що знищувати, все одно, по чому стріляти. Тому я думаю, що ми будемо стояти перед таким от викликом потреби якихось інноваційних і дуже креативних рішень”, — зазначив Сергій Жадан.

Хоча зараз “фронтирність” міста діє проти нього, письменник вважає, що в майбутньому це можливо перевернути на користь Харкову.

Читайте також: Підняття податків 2024: у Харкові вимагають інших умов, ніж для Закарпаття

“Щоб він перетворився на хаб креативних рішень і інноваційних якихось технологій, які будуть і в економіці, і в соціальному житті, в культурному житті та в освітньому житті. Тоді, я думаю, Харків може стати загалом принципом цілком нового міського будування. Це буде щось нове в плані урбаністики, і мені здається це величезний виклик, але з ним можна впоратися. І запорукою того, що з цим можна впоратися, думаю, може бути позиція самих харків’ян. Скажу зараз таку, можливо, трішки пафосну річ. Але для мене ця вся історія з Харковом за останні два з половиною роки – це історія про велику любов. Щойно з’являлася можливість, харків’яни поверталися сюди, лишаючи десь дітей, лишаючи старших батьків, тому що вони дуже прив’язані до цього міста. Харків до себе прив’язує, і харків’яни в цьому сенсі демонструють цей локальний патріотизм, який насправді є великим патріотизмом загалом для нашої країни. І, здається, оця любов вона, мабуть, і стане запорукою того, що тут можуть відбуватися дуже цікаві речі, які будуть моделлю для багатьох інших міст, які знаходяться вздовж кордону – і для Сум, і для Чернігова, і для міст Донеччини, і Луганщини. Харків з початку цієї війни, тобто з 2014 року, перетворився з обласного центру на регіональний центр. Після окупації Донецька, Луганська, так чи інакше, Харківська область стала таким певним центром і для донеччан, і  для луганців. Сьогодні це лише посилилося, тому що справді зараз Харків є містом, яке поєднує дуже багато різних енергій, дуже багато різних думок, дуже багато різних ініціатив. От мені здається, з цього всього треба вийти з якоюсь загальною спільною користю і для міста, і для країни в цілому”, — підсумував письменник.