З пекла до мирного життя: як у Харкові ветерани допомагають побратимам (сюжет)

Адаптація бійців, які повернулися з фронту, до мирного життя. Цю місію взяла на себе громадська спілка “Асоціація ветеранів АТО та патріотів України м. Харкова”, яка нещодавно відновила роботу. Серед її членів – колишні військові, які кажуть: «Тільки брат зрозуміє брата». З якими проблемами стикаються на цивілці захисники, які пройшли пекло «на нулі» чи в російському полоні? Яку модель підтримки ветеранів вони пропонують? Про все це у репортажі МГ «Об’єктив».

Дмитро, член ГС «Асоціація ветеранів АТО та патріотів України м. Харкова»
Після війни з цивільними важко знайти спільну мову. Не розуміють, що ми пройшли. Не відчувають. Для них це десь там. А коли я спілкуюсь з побратимами, ми можемо подивитися один на одного і нічого не казати, і вже розуміємо, у чому складність.

Дмитро служив у харківській 92-й бригаді. З 2019-го за контрактом. За три тижні до повномасштабної війни він закінчився, але захисник повернувся до війська як доброволець. Торік він звільнився зі служби за станом здоров’я.

Дмитро, член ГС «Асоціація ветеранів АТО та патріотів України м. Харкова»
Майже рік не міг себе знайти. Сидиш і думаєш, щоб повернутися назад, а здоров’я вже не дозволяє. Тому що там друга сім’я. Таксував, намагався займатися вантажоперевезеннями, але воєнний стан, людей небагато у Харкові, нічого не виходить. Ошивався вдома, нічого не робив.

Знайти себе допоміг добрий вчинок. Коли місяць тому неподалік будинку Дмитра влучив російський боєприпас, він надавав допомогу пораненим. Там йому дали контакти Асоціації ветеранів, і тепер він має на меті допомагати братам. Історія організації бере початок у 2017-му. Тоді це були ветерани АТО та ООС.

Денис Семенюк, голова ГС «Асоціація ветеранів АТО та патріотів України м. Харкова»
Нашою метою була одна ідея – допомогти побратимам. Це працевлаштування, адаптація до мирного життя. Щоб наші хлопці не заглядали у чарку.

З початком великої війни багато членів організації пішло на фронт. 90% вже немає в живих. Коли Денис звільнився з 92-ї – також за станом здоров’я, то вирішив продовжити справу. П’ятдесятьом ветеранам уже допомогли. На розгляді близько двадцяти питань. З них шість – з працевлаштування. Переважна більшість бійців, які зараз звільняються, є інвалідами війни. І вони не можуть виконувати фізично складну роботу.

Денис Семенюк, голова ГС «Асоціація ветеранів АТО та патріотів України м. Харкова»
Не кожен працедавець готовий прийняти інваліда війни, який має ПТСР, він контужений, і контузія – не одна. На жаль, наше Міністерство оборони не фіксує всі контузії, бо є негласна заборона. Якщо взяти 2022 рік, 2023-й, замість контузії нам писали баротравму. Якщо три або більше контузій, то чоловік мав право списатися з лав ЗСУ. Тому і перестали це ставити.

Чотирьох ветеранів уже працевлаштували.

Денис Семенюк, голова ГС «Асоціація ветеранів АТО та патріотів України м. Харкова»
Один у нас пішов на мийку. Троє у нас водії, двоє роблять на тракторі, а один – на машині. Звільняється дуже мало людей. На жаль, вищу освіту мають 2-3%. В основному в нас середня технічна освіта, до бакалавра – це “потолок”.

Потребують ветерани і консультацій з юридичних питань. Хтось має незакритий кредит чи несплачені штрафи, хтось не знає, як отримати соцвиплати. У когось є питання щодо комуналки. В одному із кабінетів приймає адвокат, приходить психолог. Вкрай болючими називають питання людей, які повертаються з полону.

Денис Семенюк, голова ГС «Асоціація ветеранів АТО та патріотів України м. Харкова»
Буває, що слухаєш, дивишся документи – і не віриш, що в цій державі живеш. Чоловік був у своїй частині, коли недофедерація напала на нашу державу. Частина не дала можливості нормально вийти з окупованої території, він потрапив у полон. Потім, коли його повернули з полону, йому дали пару паперів і сказали: “До побачення”. Його місто, де його документи, під окупацією. Зараз він не може довести, що він є він, частина від нього відхрещується. Ні виплат, нічого. Чоловік на вулиці сам по собі й не знає, куди бігти.

В Асоціації кажуть: поки що переважно ветерани є для побратимів містком між військовим та мирним життям. Але не хочуть, щоб це було виключно їхньою функцією.

Денис Семенюк, голова ГС «Асоціація ветеранів АТО та патріотів України м. Харкова»
Помічник ветерана, такий проєкт. На даний час наша влада не розуміє, що помічник ветерана має бути ветераном. Соціальний робітник, який допомагав звичайному нашому громадянину, не допоможе людині, яка пройшла пекло. Мають бути інститути на рівні держави, в яких будуть спиратися на ветеранів. Яких будуть навчати, щоб вони могли допомагати своєму побратиму. Питання кожного бійця – це довіра. Якщо в бійця немає довіри до влади, до робітника соціальної політики, то він туди не піде..

Володимир Протопопов, голова громадського об’єднання ветеранів війни та патріотів Холодногірського району
Я особисто стикався з такою складністю, як вакуум між владою, між тими організаціями, які надають послуги, і ветеранами. Мій сусід повернувся після поранення. Я питаю його: Ти знаєш про те, що у тебе є такі й такі пільги?” Він каже: “Ні. Ніхто про це не розповідав”. Я кажу: “Ти повинен зробити такі дії, отримати таке, таке, таке”. Ми не можемо сказати, що держава нічого не робить. Деякі наші міністерства, відомства, деякі служби, вони зараз роблять те, що вони роблять вперше. Розумієте? Ми всі переживаємо це вперше.

Протопопов погоджується, що держава має готувати помічників ветеранів з-поміж ветеранів. А підтримка має починатися одразу після звільнення зі служби. Представники ТЦК можуть надавати таку собі «дорожню карту» – куди йти й що робити далі.

Володимир Протопопов, голова громадського об’єднання ветеранів війни та патріотів Холодногірського району
Є така брошурка. Це обласна адміністрація, але ідею подавав один з представників нашої ветеранської спільноти. Коли десять за день ветеранів повертається, то можна поспілкуватися. Але коли їх буде тисяча, ми розуміємо, що не можемо такій кількості все гарно розповісти. Тому повинна бути агітація, плакати, сайти.

Також у всій Україні мають бути створені державні ветеранські простори, каже Протопопов. Цей проєкт уже реалізували у кількох областях.

Володимир Протопопов, голова громадського об’єднання ветеранів війни та патріотів Холодногірського району
Ветеран – не пенсіонер. Не людина, яка потребує опіки. Нам скажуть, що ветеран повинен адаптуватися до суспільства. Ні, це суспільство повинно адаптуватися до ветерана. Тому що завдяки цьому ветерану наше суспільство існує в тому вигляді, в якому воно зараз є. А не у вигляді якоїсь провінції рф. Якщо людина повернулася з війни, вона ж ніколи не повертається тією людиною, якою на цю війну пішла. Бачити те, що бачили хлопці, пережити те, що хлопці пережили, це залишає такий рубець на все життя. І тому суспільство повинно адаптуватися до ветерана і ставитися до нього з повагою та розумінням.

Нещодавно організація отримала грант на спортивну реабілітацію – розвиток футбольного клубу “Меркурій”. У планах також – відновлення роботи спортзалу.

Читайте також: Ветеранів Харківщини безплатно навчать, як запустити власний бізнес