Сьогодні 14 листопада: яке свято та день в історії

14 листопада 1501 року іспанська інфанта Катерина Арагонська вийшла заміж за спадкоємця престолу Англії, а після його смерті все життя доводила, що між ними нічого не було. У 1918-му гетьман Скоропадський проголосив грамоту про федерацію Української держави з “білою” Росією. У 1920-му Уряд УНР покинув Кам’янець-Подільський, залишаючи територію України, яку захоплювали більшовики. У 1939-му Верховна Рада УРСР затвердила анексію західних областей України Радянським Союзом. У 1940-му завершилися невдачею радянсько-німецькі переговори про приєднання СРСР до альянсу фашистських держав.

Свята та пам’ятні дати 14 листопада

14 листопада – Всесвітній день якості та Всесвітній день юзабіліті (обидва відзначають у другий четвер листопада), Всесвітній день боротьби з цукровим діабетом.

Також сьогодні: Міжнародний день логопеда, Міжнародний день боротьби з незаконним обігом культурних цінностей.

14 листопада в історії

14 листопада 1263 року дорогою з Орди помер князь Олександр Невський. Докладніше.

14 листопада 1501 року 15-річна іспанська інфанта Катерина Арагонська вийшла заміж за першого спадкоємця престолу Англії – 15-річного принца Вельського Артура. Це весілля непрогнозовано для його організаторів і учасників започаткувало події, що призвели до розриву Англії з Католицькою церквою та створення власної – Англіканської.

Катерина залишила рідну Іспанію, коли її батьки домовилися про союз із королем Англії Генріхом VII. Інфанта прибула на Туманний Альбіон для заручин із принцом Артуром – старшим сином короля. Майбутнє подружжя перед весіллям зустрічалося зовсім недовго. Їх повінчали у соборі Святого Павла 14 листопада 1501 року. На весіллі був і молодший брат Артура – 10-річний принц Генрі (майбутній король Генріх VIII). Союзу Катерини та Артура не судилося стати тривалим – принц раптово помер менше, ніж за пів року, 2 квітня 1502-го. Однак до цього відбулися події, які протягом усього життя Катерини змушували її виправдовуватися та доводити, що фізичної близькості з першим чоловіком у неї не було.

Одразу після весілля сина англійський король виступав проти спільного проживання юної пари, посилаючись на їхній “ніжний вік”. Монарха в цьому підтримували також дуеньї Катерини, які з нею прибули з Іспанії. Однак наприкінці 1501 року Артуру необхідно було повертатися до своєї резиденції в Ладлоу – на кордон з Вельсом. Тут і постало питання, чи має дружина їхати з ним. Генріх VII нарешті дозволив парі їхати разом. 21 грудня вони вирушили в дорогу та згодом прибули до резиденції. Там, як потім стверджував камердинер Артура Вільям Томас, принц неодноразово залишався на всю ніч у спальні жінки. У лютому вони обоє захворіли. Найпоширеніша версія діагнозу – “пітниця”, що охопила тоді Англію, проте історики згадують і безліч інших варіантів. Катерина одужала, а Артур помер.

Проте бажання королів Англії та Іспанії зберегти політичний союз залишилося. До того ж Генріх VII не хотів повертати батькові Катерини королю Фердинанду її посаг – 200 тисяч дукатів (з яких, щоправда, отримав лише половину). Вдова принца залишалася в Англії, поки її батьки та свекор вирішували її подальшу долю. У 1503-му померла королева Англії Єлизавета Йоркська, і король навіть розглядав варіант самому одружитися з Катериною. Але її батько був категорично проти. Зрештою домовилися видати вдову Артура за його молодшого брата Генріха. Але можливість такого шлюбу залежала від дозволу Папи Римського. Адже церква забороняла одруження на вдові брата. Саме в цей момент Катерині довелося доводити, що вона незаймана, а отже шлюб з Артуром не був консумований і вважався недійсним. Папа Римський у результаті дав дозвіл повінчати Катерину та принца Генріха.

Але Генріх був ще неповнолітнім, і його батько-король скористався цим, щоб зволікати з весіллям. Він чекав на сплату ще частини приданого Катерини, що ще не надійшла. Ситуацію додатково ускладнила смерть матері інфанти Ізабелли Кастильської. Ця подія поставила під питання єдність Іспанії, а Катерину зробила вже не такою “вигідною партією”. У такому невизначеному стані вдова-наречена прожила в чужій країні кілька років – ще й у великих фінансових труднощах, адже через несплату королем Іспанії частини посагу, вона не могла вимагати для себе доходів із земель покійного чоловіка. У листах додому королівська особа скаржилася на бідність, ізоляцію та неповагу. Поступово стало очевидним, що Генріх VII вже розглядає інші кандидатури для одруження сина. У 1507-му Катерина Арагонська написала батькові, що їй не дають бачитися з принцом. Відомо, що вона планувала повернення до Іспанії. Однак король Фердинанд вирішив по-своєму – він надіслав доньці гроші та вірчі грамоти посла при англійському дворі. Так вона стала першою жінкою-послом в історії Європи. Тепер у Катерини був зрозумілий статус в Англії та право самостійно вирішувати свою долю, ведучи переговори з королем і його наближеними на рівних. У 1508-му на підтримку Катерині прибув іспанський дипломат – граф де Фуенсаліда. Вони разом намагалися відновити відносини між королями Англії та Іспанії, а водночас і домогтися шлюбу Катерини з Генріхом. На початку 1509-го заради цього Фердинанд навіть повідомив, що виплатить залишок посагу дочки. Ситуація вирішилася зі смертю англійського короля. Генріх VII помер 21 квітня 1509 року.

Генріх VIII зійшов на трон у віці 17 років і буквально за кілька днів після смерті батька повідомив, що одружується з 24-річною Катериною. Є принаймні три версії такої рішучості: сімейна – нібито Генріх виконував волю батька, яку той висловив перед смертю; політична – новий король Англії прагнув зміцнити союз з Іспанією; романтична – молодий принц був закоханий у вдову свого брата. Хай там як, Генріх і Катерина одружилися 11 червня 1509 року. Цей шлюб тривав 20 років – і завершився тривалим та скандальним розлученням. Під час цього процесу королеві Катерині довелося знову вивертати свою брудну білизну та доводити, що Генріх, а не Артур був першим чоловіком у її житті. Це не допомогло: хоча Папа Римський був на боці іспанки, Генріх VIII настільки хотів розлучитися з нею, що розірвав стосунки з Римом та заснував власну церкву – Англіканську.

14 листопада 1912 року народився український радянський поет Андрій Малишко. Частина його життя пов’язана із Харковом. Докладніше.

14 листопада 1918 року гетьман Павло Скоропадський сам підписав вирок своєму правлінню, проголосивши грамоту про федерацію Української держави з “білою” Росією. Докладніше.

14 листопада 1920 року уряд УНР був змушений залишити свою останню умовну “столицю” – Кам’янець-Подільський, де перебував під час боїв із більшовиками. Докладніше.

14 листопада 1939 року Верховна Рада УРСР на позачерговій 3-й сесії затвердила закон про так зване “возз’єднання Західної України з УРСР”, а по суті – анексію Радянським Союзом західних областей України, які до того моменту входили до складу Польщі. Докладніше.

14 листопада 1940 року закінчилися невдачею радянсько-німецькі переговори про приєднання СРСР до альянсу фашистських держав. Докладніше.

14 листопада 1999 року на посаду Президента України вдруге обрали Леоніда Кучму.

Церковне свято 14 листопада

14 листопада вшановують пам’ять апостола Филипа. Він – один з 12 апостолів Ісуса Христа. Згаданий у всіх чотирьох Євангеліях та Діяннях апостолів. Найбільше інформації про Филипа до наших часів доніс Іван Богослов. За його інформацією, апостол був родом з  Віфсаїди Галілейської (там само народилися апостоли Андрій та Петро). Ісус випробував Филипа в розмові на початку чуда помноження хлібів. Після вознесіння Христа Филип проповідував у Галілеї. Пройшов Грецію, Сирію, Малу Азію, Лідію. Крім того, він мав дар творити чудеса. У Єраполісі за наказом правителя апостола схопили й розіп’яли на хресті.

Народні прикмети

Якщо 14 листопада день теплий, то такою буде й зима.

Якщо листя ще не опало з дерев, то зима буде довгою та суворою.

Якщо надворі брудно й вогко, то холод буде наприкінці січня.

Що не можна робити 14 листопада

Не можна відмовляти в допомозі.

Не можна сумувати та скаржитися на долю.