Сьогодні 8 грудня: яке свято та день в історії

8 грудня в Україні – День благодійності. Рік тому Рада безпеки ООН провела закрите засідання, присвячене загостренню Венесуельсько-Гаянської кризи. У 1991-му в Біловезькій пущі підписали угоду, яка припинила існування СРСР. У 1980-му вбили Джона Леннона. У 1941-му США та Велика Британія оголосили війну Японії. У 1919-му країни Антанти визнали східним кордоном Польщі “лінію Керзона”. У 1878-му народився генерал Михайло Омелянович-Павленко, який командував Першим Зимовим походом армії УНР. У 1868-му заснували товариство “Просвіта”. 

Свята та пам’ятні дати 8 грудня

8 грудня в Україні – День благодійності (відзначають у другу неділю грудня).

У світі – Всесвітній день хорового співу (друга неділя грудня).

Також відзначають: День мандрівника у часі, Всесвітній день запалених свічок (друга неділя грудня), День брауні.

8 грудня в історії

8 грудня 1868 року у Львові заснували товариство “Просвіта”. Детальніше.

8 грудня 1878 року народився український військовий, який був головнокомандувачем Української галицької армії та генерал-полковником армії УНР, командувач Першого Зимового походу Михайло Омелянович-Павленко. Детальніше.

8 грудня 1919 року країни Антанти визнали східним кордоном Польщі “лінію Керзона”. Детальніше.

8 грудня 1941 року  США, а за ними Велика Британія оголосила війну Японії. Детальніше.

8 грудня 1980 року був убитий один із засновників гурту “The Beatles”, композитор та музикант Джон Леннон. Детальніше.

8 грудня 1991 року глави республік, які вважалися засновницями СРСР (РФ, України та Білорусі) Борис Єльцин, Леонід Кравчук та Станіслав Шушкевич у Біловезькій пущі підписали угоду, яка припинила існування СРСР. Детальніше.

8 грудня 2023 року Рада безпеки ООН провела закрите засідання, присвячене загостренню Венесуельсько-Гаянської кризи. Перед цим 6 грудня Венесуела оголосила про мобілізацію військ і початок анексії Західної Гаяни. У відповідь влада Гаяни привела збройні сили в стан повної боєготовності, сусідня Бразилія розгорнула війська вздовж кордону з Венесуелою, а США заявили, що підтримають Гаяну в цій війні.

Ці дні грудня відзначили максимальне загострення Венесуельсько-Гаянської кризи, яка триває й донині. Насправді територіальна суперечка між Гаяною та Венесуелою за належність району Ессекібо (площею майже 160 тисяч квадратних кілометрів) триває з першої половини ХІХ століття.

Тоді британці скористалися нестабільністю в новостворених державах Південної Америки. Колишні колонії Іспанії та Португалії пережили низку революцій та воєн, проголосили незалежність і лише розпочинали державне будівництво. У цей час (конкретно – в 1831 році) британці захопили території на периферії колишньої Великої Колумбії, що становлять до 70% площі сучасної Гаяни. Там утворилася колонія – Британська Гвіана. З цього почалися нескінченні взаємні територіальні претензії між Великою Британією та вже незалежною на той час Венесуелою. Конфлікт посилився, коли на спірних територіях у 1876 році відкрили золоті копальні. У 1887-му президент Венесуели розірвав дипломатичні відносини з Британією.

До війни справа не дійшла. Натомість сторони (за посередництва США) домовилися розв’язати свої суперечності в суді. Справу розглядав арбітраж у Парижі, де інтереси Венесуели представляли Сполучені Штати. 3 жовтня 1899-го цей арбітраж ухвалив рішення переважно на користь Великої Британії. 90% спірної території залишилося у складі Британської Гвіани. Рішення ухвалювали одноголосно. Однак його причини у кінцевому тексті так і не пояснили. Судді лише докладно виписали нову лінію кордону. Попри своє розчарування рішенням Паризького арбітражного трибуналу, Венесуела його дотримувалася ще пів століття.

Ситуація змінилася, коли в 1949 році після смерті офіційного секретаря делегації США/Венесуели в Арбітражному трибуналі Северо Малле Превоста опублікували написану ним посмертну заяву. У цьому тексті автор стверджував, що в Паризькому арбітражі не було правосуддя, а його рішення – наслідок залаштункових домовленостей та тиску на окремих суддів із боку президента Трибуналу Фрідріха Мартенса (російського дипломата). Текст Превоста містив багато подробиць, деталей та аргументів і став справжньою “інформаційно-дипломатичною бомбою”. Після його оприлюднення Венесуела відновила свої претензії на територію та звернулася зі скаргами до ООН у 1962 році. Результатом стала Женевська угода між Великою Британією та Венесуелою (а згодом і Гаяною, яка здобула незалежність у 1966 році). Ця угода насправді нічого не вирішує, а лише закріплює необхідність досягти компромісу в майбутньому. Згідно з ним, Ессекібо повинен залишатися під владою уряду Гаяни, поки в результаті переговорів сторони не досягнуть іншого рішення. Надалі протягом десятиліть тривали всілякі переговори, “заморозки”, звернення до ООН тощо. У результаті вже у XXI столітті справа Венесуели та Гаяни знову опинилась у суді – цього разу Міжнародному суді ООН. Він ухвалив справу до розгляду у грудні 2020-го. Але у 2023-му ситуація знову перейшла в “гарячу” стадію – цього разу не через золото, як у XIX столітті, а через нафту. На території Ессекібо відкрили великі поклади нафти та газу. І 19 вересня 2023 року Гаяна дозволила шести іноземним нафтовим компаніям бурити у водах, на які претендує Венесуела. Керівництво Венесуели відповіло на це проведенням референдуму, на якому в громадян питали, чи має Ессекібо стати частиною Венесуели. Попри те, що явка виборців була низькою, уряд Венесуели заявив, що результати підтвердили переважну підтримку цього рішення.

Після взаємної мобілізації та термінового засідання Радбезу ООН 14 грудня відбулися переговори президента Венесуели Ніколаса Мадуро та президента Гаяни Ірфаана Алі щодо проблеми приналежності Ессекібо. Вони домовилися створити комісію для врегулювання питання та не застосовувати силу. Попри це Венесуела продовжила стягувати війська до кордону з Гаяною. А в березні 2024-го ухвалила закон, який визначає Ессекібо як новий штат Венесуели. Криза триває й через рік після ескалації, але до зіткнень не дійшло. Тим часом громадяни Венесуели через надзвичайно важке економічне становище в країні продовжують бігти в набагато успішнішу Гаяну, користуючись недостатньою контрольованістю кордону. Селяться вони якраз здебільшого у тому ж Ессекібо.

Церковне свято 8 грудня

8 грудня вшановують пам’ять преподобного Патапiя та апостолів вiд 70-ти: Сосфена, Аполлоса, Кифи, Тихика, Єпафродита, Кесарiя та Онисифора. Детальніше.

Народні прикмети

Якщо випало багато снігу – рік буде врожайним.

Якщо півні цього дня рано заспівали – скоро буде відлига.

Що не можна робити 8 грудня

Не можна голосно сміятися та веселитися.

Не можна лихословити та відмовляти людям у допомозі.