Сьогодні 13 січня: яке свято та день в історії

13 січня 1842 року хірург Вільям Брайдон став відомий як єдина людина, яка вижила під час відступу британських військ з Кабула. У 1919-му народилася знаменита кардіологиня Любов Мала, яка створила Інститут терапії в Харкові. У 1936-му завершився Варшавський процес над діячами ОУН. У 1953-му в СРСР почалася так звана “Справа лікарів”. У 2010-му Апеляційний суд Києва визнав політичне керівництво СРСР винним в організації Голодомору.

Свята та пам’ятні дати 13 січня

13 січня у світі – Всесвітній день боротьби з депресією, День без глютену (відзначають у другий понеділок року).

Також сьогодні: День гумової качки, День чистого робочого столу (другий понеділок січня), День наклейки, День мрії, День поетичної перерви.

13 січня в історії

13 січня 1842 року до воріт міста Джелалабад в Афганістані під’їхав військовий хірург Вільям Брайдон – єдина людина, яка залишилася від 16-тисячного англійського загону, що відступав із Кабула. Брайдон таким трагічним чином став відомим і увійшов до світової історії. Це був найпохмуріший момент Першої англо-афганської війни.

Інтерес до Афганістану в найпотужнішої колоніальної імперії світу – Британської – виникла не через бажання заволодіти якимись багатствами східної країни. Головним було її географічне положення. Афганістан міг стати “воротами в Індію” для багатьох конкурентів англійців. На той момент Індія була найприбутковішою британською колонією, і поступатися владою тут завойовники не збиралися. Тому вони вперше звернули увагу на Афганістан за часів Наполеонівських воєн. У 1807 році французи уклали союз з персами (Іраном), що дозволяв Наполеону провести свої війська крізь цю країну в напрямку територій, які контролювала Британська Ост-Індійська компанія. Однак головними “воротами Індії” все ж таки була не Персія, а Афганістан. Щоб там не пішли на співпрацю з французами, британці вперше у 1808 році відправили посольство до Кабула. До цього Афганістан не цікавив колонізаторів і великою мірою був їм невідомим. Перше посольство було вдалим – британцям вдалося встановити дипломатичні відносини із Шуджа-Шахом Дуррані, який у 1801 році проголосив себе шахом Афганістану. Проте вже у 1809 році Шуджа-Шаха відсторонили від влади конкуренти, і він був змушений тікати до Індії. Втім, британці довгий час не цікавилися справами Афганістану – основні події війни з Наполеоном розгорталися на території Європи.

До “афганської тематики” повернулися в 1830-ті. Коли Російська імперія активізувалась у Центральній Азії, британці сприйняли це як спробу просування до Індії. Ще однією ймовірною загрозою колонізатори вважали вторгнення ісламської армії з боку Персії. Для запобігання будь-якому з двох сценаріїв ставав важливим контроль ситуації в Афганістані. Саме тому британці вирішили втрутитися у внутрішні справи цієї держави. Початок XIX століття в Афганістані ознаменувався численними міжусобицями, держпереворотами та змінами влади. Тож втручатися було куди. Тут у пригоді став і “афганський вигнанець” – Шуджа-Шах. У 1838 році за британської військової підтримки він повернувся до влади – з чого й почалася Перша англо-афганська війна.

У 1839 році британська армія успішно захопила Кабул, де реставрували владу Дуррані. Проте вже через два роки загарбники були змушені відступати перед силами афганських повстанців. Цей відступ із Кабула у січні 1842 року і завершився повним розгромом війська. 6 січня 1842 року з Кабула до Джелалабада вирушили 4500 британських та індійських солдатів під командуванням генерал-майора Вільяма Джорджа Кейта Елфінстоуна. Разом із ними їхали 12 тисяч цивільних, включаючи дружин і дітей. Цей загін мав подолати відстань у 140 км, переїжджаючи засніжені гірські перевали. Британське командування покладалося на домовленості з лідерами афганського спротиву. Ті нібито гарантували загарбникам безперешкодний відступ до Індії. Однак у дорозі англійців та індійців одразу почали обстрілювати афганські повстанці. З загону, що відступає, група військових і цивільних перетворилася на втікачів, які зазнавали втрат, отримували обмороження та змушені були кидати своїх поранених гинути в снігу. Фіналом цієї трагічної подорожі стала битва під Гандамаком. Там залишки загону Елфінстоуна оточили афганці. Більшість убили, лише невеличка група військових і цивільних потрапила в полон. У полоні опинився і сам генерал-майор Елфінстоун (у неволі він і помер у квітні 1842-го).

Військовий хірург Вільям Брайдон, якому вдалося вижити, був у групі з дванадцяти кінних офіцерів. Вони відокремилися від залишків головної колони перед останньою зупинкою в Гандамаку.

Ця група не потрапила до оточення. Вершники пробивалися далі – до Джелалабада. Але дорогою половину вбили обстрілами, решта розбіглася в різних напрямках. У результаті до Джелалабада доїхав лише Брайдон – тяжко поранений на пораненому коні (у медика частина черепа була відсічена афганським мечем, тож вижив він просто дивом). Саме цей самотній вершник розповів англійцям у Джелалабаді про трагічну долю всього кабульського загону. Хоча він став відомий як “єдиний, хто вижив”, це не зовсім так. У полон потрапили близько 115 британських офіцерів, солдатів, їхніх дружин та дітей. Згодом більшість звільнили. Також протягом наступних тижнів до Джелалабада дісталися ще кілька людей: індійці та грецький купець. До осені 1842 року англійська армія повністю покинула Афганістан. Війна в цій країні обійшлася Британії у 18 тисяч життів.

13 січня 1919 року народилася лікарка-кардіологиня Любов Мала. Докладніше.

13 січня 1936 року завершився так званий Варшавський процес. Перед судом постали члени Організації українських націоналістів. Докладніше.

13 січня 1953 року в СРСР стартував “фінальний виток” сталінських репресій – почалася “Справа лікарів”. Докладніше.

13 січня 1989 року вперше проявився один із найвідоміших комп’ютерних вірусів світу “Friday the 13th” (“П’ятниця, 13-те”). Докладніше.

13 січня 1992 року Республіка Кіпр визнала незалежність України.

13 січня 2010 року Апеляційний суд Києва визнав політичне керівництво СРСР винним в організації Голодомору 1932-1933 років як геноциду українського народу. Обвинуваченими у справі були Сталін, Молотов, Каганович, Постишев, Косіор, Чубар та Хатаєвич. Усіх їх визнали винними, однак, зрозуміло, закрили справу через смерть підсудних.

Церковне свято 13 січня

13 січня – Субота після Богоявлення. Вшановують пам’ять мучеників Єрмила та Стратоніка. Святі мученики, за походженням слов’яни, жили на початку IV століття, при гонителі християн імператорі Ліцинії. Вони були друзями. Святий Єрмил служив дияконом у місті Сінгідон (Белград). Ліциній засудив його до ув’язнення. Він прийняв жорстокі муки за Христа, але залишився непохитним. Стратонік був тюремним доглядачем та таємним християнином. Побачивши страшні муки свого друга, не зміг утриматися від сліз і зізнався, що християнин теж. Його теж катували. Після тортур мучеників зашили в сіті й кинули до Дунаю. Тіла святих на третій день виявили християни та поховали поблизу Сінгідону.

Народні прикмети

Сильна хуртовина 13 січня – до багатого врожаю горіхів.

Ясне зоряне небо обіцяє в цьому році багато грибів і ягід.

Якщо 13 січня відлига, то літо буде дощовим.

Що не можна робити 13 січня

Не можна лаяти та бити кішок та собак.

Не можна вінчатися та грати весілля.