Сьогодні 3 лютого: яке свято та день в історії

3 лютого 1488 року європейська експедиція вперше досягла Мису Доброї Надії на півдні Африки. У 1830-му визнали незалежність Греції. У 1851-му фізик Леон Фуко представив Паризькій академії наук опис свого експерименту з маятником. У 1917-му США розірвали дипломатичні відносини з Німеччиною. У 1966-му космічна станція “Луна-9” вперше в історії здійснила посадку на поверхню Місяця. У 2009-му завершився міжнародний суд “за острів Зміїний” між Україною та Румунією. У 2021-му Зеленський ввів санкції проти нардепа Козака та телеканалів Медведчука.

Свята та пам’ятні дати 3 лютого

3 лютого – Всесвітній день вільного кохання та Всесвітній день боротьби з ненормативною лексикою.

Сьогодні також: День жінки-лікаря, Міжнародний день золотистого ретривера, День годування птахів.

3 лютого в історії

3 лютого 1488 року експедиція португальських мореплавців, очолювана Бартоломеу Діашем, досягла мису Доброї Надії. Докладніше.

3 лютого 1830 року підписали Лондонський протокол – перший міжнародний документ, яким визнавали незалежність Греції від Османської імперії. Боротьба незалежність Греції тривала століттями. Знакова подія, від якої традиційно відраховують період османського поневолення грецьких земель, – падіння Константинополя в 1453 році. Звичайно, й після цього на території колишньої Візантійської імперії йшли війни проти загарбників, створювалися та зникали держави-спадкоємиці. Але поступово Османська імперія поширювала своє панування все далі на територію Балканського півострова. І протягом усього часу турецького панування тут виникали різні повстання та спроби витіснити загарбників.

Успіху греки досягли лише у ХІХ столітті – внаслідок революції (чи Грецької війни за незалежність), яка тривала з 1821 по 1829 рік. Османи гостро та жорстоко відреагували на спробу грецької національної революції на самому її початку, здійснивши масові страти та вбивши, зокрема, православного патріарха Григорія V (хоча той не підтримував повстанців). Така поведінка мусульманської імперії викликала негативну реакцію в християнських країнах Європи. Причому на початку подій греків підтримували не уряди європейських країн (які “відпочивали” після наполеонівських воєн і не хотіли нового “переділу світу”). Грецьку революцію підтримували прості європейці, які приїжджали до порту французького Марселя та купували квитки на кораблі до Греції, щоб приєднатися до повстанців. Найбільш активно допомогу надавали жителі Франції, німецьких та італійських держав. Хоча зафіксовано навіть факти прибуття добровольців із США. Європейські вчені виголошували промови, нагадуючи політикам, що європейська цивілізація багато чим завдячує грецькій культурі, науці та філософії. У різних країнах створювали комітети добровольців, які збирали кошти та запаси для підтримки грецьких революціонерів.

Греки тим часом продовжували вести бойові дії проти османів. Ті відповідали жорстоко, але дещо хаотично – організовану військову кампанію в Греції не проводили, оскільки одночасно вели війну з Персією та мали враховувати напружені відносини з Росією, що вимагало тримати значне військо в районі акваторії Чорного моря. На грецьких територіях, які тимчасово звільнялися від османів, йшла розбудова органів влади. Уже у 1821 році створили Першу національну асамблею, яка розробляла конституцію Греції. У 1823-му конституцію затвердили, сформували законодавчі та виконавчі органи влади (при цьому разом із війною проти османів відбувалася й громадянська – за владу в ще не звільненій державі).

Уряди ключових європейських держав під час цих подій проходили еволюцію від засудження Грецької війни за незалежність до її сприйняття, а далі – й підтримки. Першими цю дистанцію здолали британці. З 1824 року грецький уряд почав отримувати фінансову допомогу (у вигляді позик) від Великої Британії. А у 1826-му британцям вдалося домовитися з росіянами про спільні дії – вони збиралися виступити посередниками між османами та греками та відстоювати автономію Греції в складі імперії. У 1827-му до цього союзу “друзів Греції” приєдналася Франція, яка не хотіла втратити свій вплив у регіоні. Восени від дипломатичної підтримки союзники зненацька перейшли до військової, коли сталося спровоковане єгипетсько-турецьким флотом зіткнення з кораблями Франції, Британії та Росії. Якщо Франція та Велика Британія вирішили відреагувати на цю подію як на окремий інцидент, то росіяни, скориставшись нагодою, оголосили Османській імперії чергову війну (у квітні 1828-го). Скориставшись російсько-турецькою війною, грецька армія суттєво просунулась, звільнивши від османів Афіни та Фіви. А останньою великою битвою Грецької війни за незалежність стала битва при Петрі, де грецькі сили перемогли турецькі, змусивши османів віддати новій незалежній державі всі землі від Левадії до річки Сперхіос.

У вересні 1828 року відбулася конференція на острові Порос, під час якої посли Франції, Британії та Росії узгодили кордони Греції. Але османи не погоджувалися визнати незалежність Греції та висловлювали намір продовжувати бойові дії. У 1829-му поразкою Османської імперії завершилася дев’ята російсько-турецька війна. За її результатами росіяни зокрема домагалися від турків визнання грецької автономії. Але Велика Британія, яка підтримувала Грецьку революцію найдовше з усіх союзників, наполягала на визнанні незалежності країни. Результатом чергового раунду переговорів між союзниками (які відбувалися без Греції та Туреччини) став Лондонський протокол 1830 року. Їм Франція, Велика Британія та Росія визнали незалежність Греції та встановили її кордони. Османський султан погодився підписати все, що затвердять учасники конференції, аби завершити війну. Попри це, в самій Греції встановленими кордонами залишилися незадоволені, що надалі призвело до їх перегляду в 1831 році, а також низки внутрішніх заворушень, боротьби за владу в країні тощо. Попри це, відлік історії сучасної незалежної Греції все ж таки ведуть саме від затвердження Лондонського протоколу.

3 лютого 1851 року фізик Леон Фуко представив Паризькій академії наук письмове повідомлення, в якому докладно описав експеримент із маятником, що згодом отримав ім’я свого винахідника. Докладніше.

3 лютого 1861 року в Полтаві народився майбутній генерал-хорунжий армії УНР Віталій Гудима. Докладніше.

3 лютого 1917 року США розірвали дипломатичні відносини з Німеччиною.Докладніше.

3 лютого 1921 року у Польщі (місті Тарнів) розпочала роботу Рада Республіки – тимчасовий уряд УНР у вигнанні.

3 лютого 1966 року радянська космічна станція “Луна-9” вперше в історії здійснила посадку на поверхню Місяця. Докладніше.

3 лютого 1979 року народився митрополит Київський та всієї України, предстоятель Православної церкви України Епіфаній (у світі – Думенко Сергій Петрович). Докладніше.

3 лютого 1992 року Україна встановила дипломатичні відносини із Туреччиною. Виконком Організації визволення Палестини визнав незалежність України.

3 лютого 2009 року завершився процес “Румунія проти України” у Міжнародному суді в Гаазі. Докладніше.

3 лютого 2021 року Президент України Володимир Зеленський ввів у дію рішення РНБО від 2 лютого щодо застосування санкцій проти нардепа Тараса Козака та телеканалів кума Путіна Віктора Медведчука – “112 Україна”, “NewsOne”, “ZIK”. У результаті телеканали, які займалися відверто проросійською пропагандою, після протестів співробітників і спроб мовлення в YouTube все ж таки припинили своє існування.

Церковне свято 3 лютого

3 лютого – післясвято Стрітення Господнього. Вшановують пам’ять Праведних Симеона Богоприємця та пророчиці Анни. Докладніше.

Народні прикмети

Якщо погода 3 лютого безхмарна, то осінь буде ранньою.

Гарна погода в цей день – до погожої весни.

Холодний і сухий день віщує жаркий серпень.

Що не можна робити 3 лютого

Не можна залишати малих дітей без нагляду.

Не можна ображати та ігнорувати дітей.

Не можна одягати чорні речі.