Як змінився Харків за три роки великої війни – реквієм у метро (відео)

Три роки від початку великої війни. З нагоди цієї трагічної дати харків’яни збиралися у метрополітені, де відбувся концерт-реквієм.

Під музику оркестру театру опери та балету на станції метро «Історичний музей» присутні вшанували пам’ять полеглих захисників. Приходило керівництво міста, священнослужителі та військові. Харків’яни розповіли МГ «Об’єктив», як війна вплинула на їхнє життя та як за три роки змінилося місто.

Михайло Сльота, харків’янин, заступник командира 225-го окремого штурмового полку
Місто змінилось. У 2022 році, на початку війни, тут взагалі не було цивільних. Місто було пусте. Зараз в місто повертається життя. Тут начебто вже і немає війни, насправді. Але вона є, просто завдяки військовослужбовцям її не помітно.

Ігор Терехов, Харківський міський голова
Війна змінила наші життя. Життя кожної людини. І місто, як живий організм, теж змінилося. Дуже багато є руйнацій. Дуже багато критичної інфраструктури, житлових будинків зруйновано. Але головне – це дух. Той незламний дух, який є у Харкові, він непереможний.

Читайте також: «Місто змінилося» – Терехов про Харків за три роки великої війни

Володимир, харків’янин, ветеран
Охороняли позиції біля Краматорська, біля Слов’янська, а потім на кордоні РФ з Харківською областю. Там і отримав поранення. На мирне місто Харків не дуже схожий. Приємно, що люди заговорили українською мовою.

Тетяна, харків’янка, пенсіонерка
Місто дуже гарне. Люди, наші комунальники, все вбирають. Все вбирають, чисто. Люди доброзичливі, друг другу допомагають. Шкода хлопців, що загинули.

Ганна, харків’янка, втратила на війні сина
Бондаренко Олег Леонідович 1984 року народження. Загинув у 2022 році. Втратити такого сина і ще пів родини на війні. Я хочу, щоб все скінчилось і наші хлопчики повернулись додому. Дуже, дуже сильно змінилося місто. Руїни ці. Дуже тяжко.

Олександр, харків’янин
Місто стало таке зранене, скалічене. І продовжуються обстріли ці прокляті. Хай їй грець! Хай вона як можна швидше закінчиться.

Елеонора, харків’янка, 21 рік
На жаль, усе своє життя я втратила, тому що мені довелося переїхати. До Харкова я приїжджаю третій рік поспіль просто на річницю війни. Побути вдома хоча б у такий день. Раніше проживала на Північній Салтівці. Тому, в принципі, пів району і втратила. Багато молодих моїх знайомих пішло воювати. Багато знайомих уже, на жаль… Люди бояться, але при цьому я не можу сказати, що Харків став сірим і похмурим містом. Краса цього міста підтримується так само. Так само люди намагаються радіти хоча б якимось моментам.

Катерина, харків’янка
Чоловік працює в поліції, і ми його тут не залишимо. Ми такі як корінні харків’яни, не можемо ні без тата, ні без нашого міста. Місто, звичайно, наше зруйноване, поранене, але нашими силами, силами наших воїнів, всіх наших захисників наше місто стоїть, і воно вистоїть.