Сьогодні 18 березня: яке свято та день в історії

18 березня 1839 року китайський імператор прийняв рішення, що призвело до Першої опіумної війни. У 1871-му владу в столиці Франції захопила Паризька комуна. У 1890-му у відставку пішов “залізний канцлер” Німеччини Отто фон Бісмарк. У 1913-му у Львові створили військове товариство “Січові стрільці”. У 1921-му уклали Ризький мир, який завершив Польсько-радянську війну та встановив кордон, розділивши Україну. У 1965-му відбувся перший вихід людини у відкритий космос. У 2014-му Путін підписав зі зрадниками Аксьоновим і Костянтиновим так званий “Договір про прийняття Криму до складу Росії”.

Свята та пам’ятні дати 18 березня

18 березня – Всесвітній день соціальної роботи (відзначають у третій вівторок березня).

Також сьогодні: День “Пробач своїм батькам” і Всесвітній день перероблення.

18 березня в історії

18 березня 1839 року китайський імператор заборонив іноземним торговим компаніям ввозити до Китаю опіум. Це призвело до Першої опіумної війни. Детальніше.

18 березня 1871 року владу в столиці Франції захопила Паризька комуна. Цьому передувала тривала облога Парижа військами Пруссії та Північнонімецького союзу, а потім капітуляція у Франко-прусській війні. 2 вересня 1870 року французька армія програла вирішальну битву поблизу міста Седан, а імператор Наполеон III здався в полон. Утримати владу дружина Наполеона III імператриця Євгенія не змогла, хоча в неї й був статус регента, доки чоловік воював. Уже 4 вересня у Франції проголосили Третю республіку та сформували Уряд національної оборони. Метою було, попри розгром під Седаном, усе ж таки продовжити війну. Пруссько-німецька армія швидко наближалася до столиці Франції. Уряд, який очолив генерал Луї Трошю, готував Париж до боїв.

До оборони столиці залучили війська Національної гвардії (у них свого часу набирали всіх охочих, а таких було багато через відсутність роботи) та залишки французької армії, яким вдалося відступити з-під Седана. Облога столиці розпочалася вже 19 вересня та тривала понад чотири місяці.

Протягом облоги в Парижі зростало невдоволення владою та відбувалися протести: люди не мали роботи, грошей, їжі, вони не вважали наявні військові сили достатніми для протидії загарбникам, висловлювали незгоду з рішеннями уряду тощо. Першого ж дня облоги під час протестів пролунали заклики змінити уряд і створити комуну. Такий вибір форми правління пояснювався активною участю в протестах робітників і популярністю соціалістичних рухів, що зростала. Значний вплив на ці настрої мали учасники Міжнародного товариства робітників (відомого як Перший Інтернаціонал). Так, 8 жовтня учасник Першого Інтернаціоналу Ежен Варлен очолив колону із кількох тисяч солдатів Нацгвардії. Вони пройшли до центру Парижа, скандуючи “Хай живе комуна!” Спочатку подібні виступи не призводили до зіткнень. Але 31 жовтня відбувся масштабний протест із вимогами проголосити комуну. Під час подій стріляли в главу Уряду національної оборони генерала Трошю. Демонстранти намагалися створити власний уряд, але на той момент Трошю користувався достатньою підтримкою армії та значної частини Нацгвардії, щоб зупинити цей процес і розігнати протестувальників. Згодом влада провела плебісцит, опитуючи парижан про довіру до себе. Уряд отримав підтримку абсолютної більшості жителів, і на деякий час публічні виступи призупинилися.

Однак ситуація в Парижі все погіршувалася: люди голодували, їм не було чим топити в будинках під час значних морозів, а артилерійська канонада німців наростала. На цьому тлі 22 січня 1871 року відбулося чергове повстання за участю кількох сотень солдат Нацгвардії. Справа дійшла до перестрілки захисників Парижа між собою, кілька людей загинуло. Тим часом уряд дійшов висновку, що виходу немає: треба погоджуватися на переговори про перемир’я з Пруссією та Північнонімецьким союзом. 28 січня переговори завершилися, уряд Франції капітулював. Підписана угода передбачала, що Париж не буде окупований, за що виплатить компенсацію 200 мільйонів франків. Регулярна французька армія склала зброю, але Національну гвардію переможці дозволили не роззброювати – французький уряд пояснив німцям, що це можливо буде зробити лише з боєм.

На початку лютого у Франції, що програла, провели вибори до Національних зборів. Переможці (в основному це були помірні республіканці та консерватори) обрали головою виконавчої влади Адольфа Тьєра – історика та дипломата, який був прем’єр-міністром Франції у 1840 році.

Саме він підписував остаточний текст перемир’я з німецькими державами у Версалі 26 лютого 1871 року. Уже 1 березня війська переможців – тридцять тисяч військових із Пруссії, Баварії та Саксонії – провели в Парижі парад.

Одним із перших кроків Тьєра стала спроба скоротити кількість нацгвардійців: з лав гвардії “попросили” всіх, хто мав інші джерела доходів. У результаті кількість гвардійців зменшилася на 100 тисяч, але ті, хто залишився, були переважно збіднілими та радикально налаштованими. У Нацгвардії створювали власні органи управління. Комісія з 18 осіб, переважно раніше невідомих, склала статут, оприлюднений 3 березня – ним створювали Республіканську федерацію Національної гвардії (тому надалі прихильників комуни називали “федералістами”). 10 березня уряд і Національні збори визначили своїм місцем перебування Версаль (тож силу, що протистояла комуні, історики називають “версальцями”).

Остання крапля, з якої розпочався бунт і проголошення Паризької комуни, став наказ Тьєра своїм військам заволодіти гарматами Національної гвардії на Монмартрі. Цю спробу здійснили 18 березня. Поки війська чекали на транспорт для гармат, на місці зібралися нацгвардійці. Солдати Тьєра побраталися з ними та разом заарештували своїх вищих начальників. Тьєр із вірними військами відступив до Версалю. А владу в Парижі захопив Центральний комітет Національної гвардії. Париж підняв прапор комуни.

“Версальці”, зрештою, не здалися. У найближчі два місяці тривали бої – між військами уряду Тьєра та захисниками Паризької комуни. Комуна пала 28 травня після кривавих міських боїв у Парижі. Вона пробула при владі 72 дні.

18 березня 1890 року під тиском останнього німецького імператора Вільгельма II заяву про відставку написав “залізний канцлер” – Отто фон Бісмарк. Докладніше.

18 березня 1913 року у Львові створили військове товариство “Січові стрільці”. Докладніше.

18 березня 1921 року Польща підписала з РСФРР та УСРР Ризький мир. Докладніше. 

18 березня 1965 року відбувся перший вихід людини у відкритий космос. Докладніше.

18 березня 2014 року російський президент Путін підписав зі зрадниками Аксьоновим та Костянтиновим так званий “Договір про прийняття Криму до складу Росії”. Докладніше.

Церковне свято

18 березня християни вшановують пам’ять святителя Кирила, архієпископа Єрусалимського. Докладніше.

Народні прикмети

Якщо 18 березня тепло та сонячно, то весна буде ранньою та теплою.

Якщо ж дощ чи сніг, то весна буде пізньою.

Що не можна робити 18 березня

Не варто важко працювати на городі та в саду 18 березня.

День не підходить для гучних свят і розваг.