Забрати українських дітей у росіян: як харків’янка відкрила школу в Німеччині

Харків’янка Олена Руднєва створила центр української культури та освіти у німецькому місті Фелльбах.

Начебто клуби для українських дітей там існували й до того. Проте всі були відкриті росіянами на гранти: починалися з годиною української на тиждень, а дійшли до пропагування російської мови та культури. Тож харків’янка зрозуміла: аби дитина не втратила ідентичність за кордоном, треба діяти. Як це – створити українську школу в Німеччині, спираючись лише на власні сили? Чи є попит на заняття з української мови та культури у біженців? І чим критично важливі культурні осередки? Відповіді на ці питання – в матеріалі МГ «Об’єктив».

Росіяни за кордоном «переманюють» українських дітей

Історія харків’янки Олени Руднєвої – яскрава ілюстрація, як реальність змінюють звичайні люди. До Німеччини жінка потрапила з двома дітьми у 2022 році через повномасштабне вторгнення росіян. Малеча майже одразу пішла до німецької школи. Але вже восени, під час спілкування з іншими українськими жінками, Олена замислилася, де її діти могли би продовжити вивчати українську. Пошуки найближчої суботньої української школи були не надто успішними – вона знайшлася, але до неї потрібно було їхати 1,5 години автівкою або 2,5 години потягом.

«Для першачків це зовсім не варіант – витрачати щосуботи чотири години на дорогу в обидва боки», – зазначає Олена.

Але бажання підтримувати ментальний зв’язок із Батьківщиною вилилося у 2023 році в те, що Олена розпочала власний проєкт у бібліотеці – українське читання для дітей. Натомість вона продовжувала шукати якийсь український центр дозвілля для дітей. І згодом зрозуміла, що більшість курсів українською мовою у Штутгарті пропонували саме російські клуби.

«Росіяни дуже швидко зорієнтувалися, подалися на гранти і отримали фінанси у 2022-2023 роках на, типу, підтримку українських біженців. Один з таких клубів запропонував годину української на тиждень, а за пів року закрив цю групу. Натомість українські діти й досі продовжують ходити у цей російський клуб на шахи, співи, малювання. Усі ці російські клуби, яких в Штутгарті багато, отримали таким чином дуже багато українських дітей», – розповіла про ситуацію із дозвіллям у Німеччині Руднєва.

У Німеччині не розуміють різниці між росіянами і українцями

А в листопаді 2023 року сталася подія, яка стала останньою краплею. Росіянин, що мав багаторічний досвід роботи з підлітками, вирішив зробити новорічне свято для українських дітей. Усе б нічого, але свято він планував російською і від пропозицій перекласти сценарій українською категорично відмовився.

Тож Олені довелося пояснювати у Центрі для мігрантів, наскільки це погана ідея.

«Це було дуже складно політично, тому що насправді росіянин нічого поганого ніби не пропонував, а місцевим пояснити цю культурно-лінгвістичну різницю дуже складно. Але ми змогли розтлумачити власну позицію, і керівниця Центру для мігрантів відмовила росіянину. Натомість ми організували і провели українське свято. І тоді зрозуміли, що потрібно самостійно щось робити, тому що ніхто за нас цього не зробить. А щодо того чоловіка, то він активно ангажує українських підлітків в російські проєкти Німеччини», – розповіла Олена Руднєва.

Попит на українську школу великий

Так з’явилася Українська спілка Фелльбаха, а слідом за нею й українська школа. У переліку предметів, яким тут навчають дітей, українська та німецька, математика, історія, українознавство, театральний гурток і шахи.

У суботній школі офіційно зареєстровані понад 80 дітей, натомість через важку на хвороби зиму майже третина наразі не відвідує заняття.

«Ми проводимо уроки по середах, п’ятницях і суботах, у нас багато приміщень і груп. Є родини, які дуже хочуть, щоб їхні діти відвідували навчання. Особливо ті, хто нещодавно приїхав до Німеччини. Одна дівчинка не пропускала жодного заняття, але зараз обидва батьки пішли працювати, тож її нема кому возити», – розповідає Олена Руднєва.

Вартість навчання невеличка – батьки відвідувачів донатять щомісяця € 20 на українську школу, для багатьох це цілком прийнятна платня. А ще українська спілка Фелльбаха виграла грант на 2025 рік.

«Ми отримали кошти від Bürgerstiftung Stuttgart – це фонд громад мешканців Штутгарта. 5 тисяч євро на наш проєкт з української мови, німецької мови і освіти, української культури, історії, просвітницької діяльності у німецькому суспільстві щодо України. Це не покриває, звісно, наш бюджет, але це все одно дуже допомагає», – зазначила харків’янка.

Підручники з української замовляють у Манчестері

Нестачу коштів, особливо на старті проєкта, Олена Руднєва частково компенсувала з власної зарплатні.

«Ми закупали книжки власним коштом, перший раз запропонували батькам викупити абетки. Та їх викупили майже всі. Наступну партію ми вже вирішили зробити як бібліотеку», – каже засновниця спілки.

Частину навчальних матеріалів – прописи, зошити в косу лінійку й абетки, суботня школа купує в Україні. А от підручники з української мови замовляють аж з Великої Британії, з Манчестера. Там розробили посібники, адаптовані саме для суботніх шкіл за кордоном.

«Дітям, особливо тим, хто не вчив українську в школі, дуже складно навчатися за звичайними шкільними підручниками. Вони чи не одразу втрачають цікавість відвідувати суботню школу. Діти, які ніколи не ходили до української школи або лише перші пів року, звикли до німецької школи. А це зовсім інший підхід», – пояснює Руднєва.

Інтелектуальна гра українською об’єднала молодь і дорослих

«Розумієте, я не просила поки що ніякої підтримки для нашої школи у Посольства України в Німеччині. Єдине, я звернулася до амбасади не так давно, щоб нас включили до переліку суботніх шкіл, що висить на сайті посольства. Вони вже запросили деякі документи, але поки що нас немає в тому переліку. Це перший крок. А загалом, усе це потрібно було робити давно, 30 років у країни було. Зараз необхідно створювати саме українські осередки, і це не лише школа», – розмірковує Руднєва.

Харків’янка із захватом розповідає про останній проєкт, що є розважальним та інтелектуальним водночас. Нещодавно спілка провела першу гру на кшталт «Що? Де? Коли?», назвавши її «Хвилина на роздум».

«І це був шалений успіх! До нас прийшли вісім команд від старших школярів 16-17 років до дорослих людей. В одній команді був чолов’яга, йому десь 80 із гаком років. Першу гру ми присвятили Україні: історії, культурі. Наступна буде на іншу тему, але ми отримали позитивний фідбек, усім дуже сподобалось. І люди казали, що шукали таке українською мовою. У Штутгарті нібито є всілякі українські квізи та інтелектуальні вікторини, українське караоке або так само українська командна гра у Мафію – але все це проводять російською мовою», – розповідає засновниця української спілки.

Ресурси потрібно спрямовувати, щоб українці за кордоном не втрачали ідентичності – Кулеба

Днями міністр єдності Олексій Чернишов заявив ВВС Україна, що близько 70% українців, які виїхали після початку повномасштабного вторгнення РФ, можуть повернутись за умови відповідних змін в Україні. 30% громадян – одразу після настання умов безпеки проживання в країні та поступово додаткові 40%.

Натомість, ексміністр закордонних справ України Дмитро Кулеба в інтерв’ю DW закликав не займатися самообманом.

«Давайте нарешті подивимося правді у вічі та припинимо обманювати себе. Більшість українців, які виїхали після початку повномасштабного вторгнення, сюди не повернуться. Чим довше триватиме війна, тим меншою буде кількість людей, які повернуться. Навіть коли будуть підписані мирні угоди й офіційно скажуть, що війна закінчилася, проста українська сім’я сяде десь у Польщі, Німеччині та буде вирішувати: їдемо чи ні. Чоловік скаже: «Ну поїхали, там же бачиш, заспокоїлося». А мама, дружина скаже: «А де гарантія, що завтра це знову не почнеться? Дитина тільки влаштувалася, друзів знайшла, ми на роботу вийшли», – описує ймовірні родинні діалоги Кулеба.

Наразі держава має зосередитися на тому, щоб українці за кордоном залишалися українцями, наголосив професійний дипломат. На його думку, зараз держава має активно підтримувати за кордоном українські школи, гуртки, церкву, локальні українські медіа та громадські організації, сприяти зміцненню їхніх зв’язків із місцевою та центральною владою.

«Ресурси треба спрямовувати, щоб українці за кордоном не втрачали свою ідентичність, а залишалися організованою політичною силою. І щоб РФ не використовувала їх у своїх інтересах, як це відбувається у низці країн Європи, де частина нашої еміграції попадає під російський вплив, тому що українського гуртка немає, є російський гурток. І батьки ведуть туди дітей», – пояснив ексміністр.

Близько 1,2 млн. громадян України з тимчасовим захистом мешкають зараз у Німеччині, з них 350 тисяч – діти та молодь. Наразі в Німеччині офіційно зареєстровані 12 суботніх або недільних українських шкіл, повідомляє сайт Посольства України у Німеччині.