“Кругом мої роботи: розбиті, згорілі” – майстер з Куп’янська про місто (відео)

Рафік Рустамов оформлював численні будинки напівзруйнованого зараз Куп’янська. Місцеві часто купували його роботи в центрі. Нині він – переселенець, експонує свої роботи в Харкові та навчає дітей мистецтва. При цьому не залишає мрії повернутися додому. Про свої роботи, творчість та місто, яке росіяни вже зруйнували на 85%, майстер розповів “Об’єктиву”.

“Я мав багато робіт з оформлення Куп’янська, наприклад кафе “Наталі” в центрі, оздоровчий центр “Олімп”. У мене дружина – теж художник, тому ми разом працювали. Робив вітражі, оформлював каміни, камінний годинник робив. Дуже багато роботи зі шпону, з червоного дерева. По місту була моя реклама. Дивлюся, кругом мої роботи розбиті, згорілі… А ще, у мене була спеціальна виставкова етажерка. Я її вивозив, виставляв на ній роботи, і люди  могли їх купувати. Навіть не знаючи мене, люди знали, що я там стояв, що там можна було якусь фігурку купити як сувенір. Місто у нас дуже гарне. Я до кінця вірю у те, що будинок (квартира) встоїть. У мене за містом ще й дача є. Добре, у мене там. Влітку басейн ставив, і східну піч зробили, щоб можна було щось запікати. Оформляв усе, багато рослин цікавих саджали. Загалом такий маленький рай для себе створили. Лагенарія (гарбуз) там росте. Джунглі виходять, вони до 20 метрів кидають пагони, як ліана. Наш басейн каркасний, ставиться на сезон, на зиму забирається. Звісно, вже третій рік я його не діставав. Живий, не живий, не знаю. Що буде, те буде, – розповідає Рафік Рустамов і показує альбом із фото мирного життя. – Війна застала нас удома. Зрозуміло, що ми не вірили до кінця, що це взагалі таке сталося. Вони дуже швидко зайшли до міста. І тому ми потрапили до окупації. Коли прийшла Україна, росіян вигнали, я одразу виїхав у Красноград (нині Берестин). А причина була у тому, що почалися обстріли. І коли був приліт у дім, я вирішив, що треба виїжджати. Не хотілося їхати з дому, бо дім є дім. Постійно туди тягне. І зараз навіть, бо все там рідне. 8 серпня був приліт. Ураган. Прямо під вікно. Вилетіли всі вікна. Деформувалися двері. Дякую, що стіни ще стоять”.

Після цієї розмови по дому Рафіка вже “прилетіло”. У квартирі – наскрізна дірка та значні руйнування. У такому стані в Куп’янську зараз більшість будинків. Росіяни обстрілюють місто в постійному режимі та руйнують багатоповерхівки авіабомбами. Майстер до останнього не хотів їхати, але жити та працювати за таких обставин неможливо. Спочатку поїхав із дружиною до Берестина, а потім перебрався до Харкова. Тут виставляє свої роботи у творчому просторі на Різдвяній, 16, та проводить майстер-класи для дітей.

Читайте також: “День перемоги” над багатоповерхівками в Харкові та області: огляд фронту 

“Я просто перебудувався. Зрозумів одне: якщо сидіти та думати, що ось це погано, що треба щось робити, нічого не зміниться. Я вирішив піти більше у творчість. І коли ти чимось зайнятий, ти не почуваєшся ущемленим. Маю свій світ. І в цьому світі я зараз живу. Займаюсь я глиною. Проводжу майстер-класи. Ми ліпимо із дітьми. Можна подивитись на виставці й дитячі роботи”, – запрошує він.

“Фішка” майстра з Куп’янська – світильники, які він створює з тієї самої лагенарії, яку раніше вирощував на своєму городі.

“Десь із 2018 року у своїй діяльності я новий напрямок зробив – лагенарія. Я коли перший раз побачив в інтернеті, мене це так вразило. Я знайшов в інтернеті, де можна купити насіння. Посадив. Виріс такий гарбуз. У мене з’явилася ідея щось із нього зробити. І залежно від того, яким він зростає, народжується витвір. Як я з ними працюю? Наприклад, я в руки беру лагенарію і думаю, що з неї зробити? Ось з’являється ідея, я, відповідно, під неї починаю вигадувати,  як це правильно робити, щоб вона мала гарний вигляд. Поки ти її до рук не візьмеш, нічого не може бути. Взагалі, це ж називається “посудний гарбуз”. Можна наливати будь-яку рідину. Вона працює як термос, тримає тепло, холод. Можна скористатися. Дуже люблю робити дерево життя, це де закладено і коріння, основа життя. Часто його застосовую, воно мені настільки подобається, мене так надихає”, – пояснює майстер.

Кожну роботу він створює щонайменше місяць. Шкодує про свою майстерню в Куп’янську – цих умов у Харкові особливо не вистачає.

“У мене в Куп’янську в міськгазі була дуже розкішна майстерня. Там я займався і литтям із гіпсу, виготовленням форм, ліпленням з глини, різьбою. Але зараз все це, як то кажуть, зупинилося, тому що немає умов, все розбите. Чого зараз не вистачає, то це умов, де майстерня була б. У квартирі багато не напрацюєш. Вчора розпочав нову роботу, одразу багато пилу. Це, звісно, трохи неправильно. Доводиться пристосовуватися. Було б добре, якби десь знайти місце, де можна працювати для творчості. І вважаючи, що я працюю з дітьми, можна було б проводити майстер-класи й по глині, і по формах щось відливати, можна спробувати щось вирізати, або, навіть, якщо складно вирізати, просто розписувати. Береш краску, даєш їм лагенарію, вони придумують малюнок і щось створюють. Такі майстер-класи діти дуже люблять”.

Майстер впевнений: замість руйнувати, людству слід було б творити.

“Краще нехай до чогось гарного тягнуться, ніж до руйнування. Зруйнувати швидко: секунда – і нічого немає. А щоб створити це, потрібен час. І хочеться, щоб Куп’янськ усе ж залишився живим. Багато хто каже, що ми вже туди ми не повернемося, але я все ж хочу додому”, – каже Рафік Рустамов.