Україна витримала найжахливіший військовий напад у сучасній історії Європи та три роки тотальної війни. Український народ і його президент Володимир Зеленський відмовився піддатися тиску Путіна. Ніхто не може змусити Україну здатися. Ми будемо відстоювати своє право на існування.

Коли ми, європейці, перестанемо обурюватися Дональдом Трампом і почнемо допомагати йому покласти край цій війні? Звісно, ​​не Україна починала війну. Можна також сказати, що Америка напала на Японію в Перл-Гарборі. Звичайно, країна, яка зазнає насильницького вторгнення, не повинна влаштовувати вибори. З 1935 по 1945 рік у Великій Британії не було загальних виборів. Звісно, ​​рейтинги Зеленського не 4%. Насправді вони приблизно такі ж, як у Трампа. Заяви Трампа не мають на меті бути історично достовірними, а спрямовані на те, щоб приголомшити європейців і спонукати до дій.

Якою була б цінність виборів, проведених у країні, яка вже три роки протистоїть агресії з боку сусідньої ядерної держави? Як організувати вибори, коли п’ята частина території окупована окупаційними військами, а вся країна перебуває під щоденними обстрілами? Називати президента такої країни диктатором — це треба мати неабиякий цинізм.

Країна, яка першою висадила людину на Місяць… Сьогодні лідери цієї країни сидять за столом переговорів із вбивцями, які з усмішкою колективного задорнова щиро радіють уже самому факту, що з ними взагалі заговорили, вважаючи співрозмовників тупими, жадібними й недалекими. Це не про Україну. Ми на щастя тут ні до чого. І точно не про Make America Great Again.Це про приниження. Точніше, самоприниження. Це якби Рим платив данину варварам, сподіваючись, що ті не прийдуть грабувати Форум. Прийдуть.

Нам може подобатися Зеленський, а може і не подобатися. Ми можемо лаяти його, а можемо хвалити. Ми можемо засуджувати його вчинки, а можемо їм аплодувати. Бо він – НАШ Президент. Такий, який є. Немає різниці – поганий він чи ні. І жодна брехлива істота ані в Москві, ані у Вашингтоні, ані будь-де, не має права відкривати на нього свого рота.

Є три пункти, по яких у нас повинен бути консенсус. 1. Вибори сьогодні неможливі. Вони зруйнують країну. А це те, що хоче Путін. 2. Будь-які розмови сьогодні про Майдан не лише не конструктивні, а й безглузді. Подібний протест не лише розколе країну, а і допоможе Росії реалізувати свій план зі знищення України. 3. Гуртувати країну треба не навколо прізвищ чи політичних сил, а навколо ЗСУ.

У Парижі ми підтвердили, що Україна заслуговує на мир через силу. Мир, який поважає її незалежність, суверенітет, територіальну цілісність з надійними гарантіями безпеки. Європа повністю несе свою частку військової допомоги Україні. Водночас нам потрібне посилення оборони в Європі.

Ми прагнемо міцного та довгострокового миру в Україні. Щоб досягти цього, Росія має припинити свою агресію, і це має супроводжуватись міцними та надійними гарантіями безпеки для українців. В іншому випадку є ризик, що це припинення вогню закінчиться так само як і Мінські угоди. Ми переконані, що європейці мають краще, більше та разом інвестувати у свою безпеку та оборону як сьогодні, так і в майбутньому.

Готові та бажають. Такий мій висновок із зустрічі в Парижі. Європа готова та бажає активізуватися. Лідирувати в наданні гарантій безпеки для України. Готові та бажають інвестувати набагато більше в нашу безпеку. Деталі потрібно визначити, але зобов’язання зрозумілі.

Заздрю Порошенку. Адже ким він був до санкцій РНБО? Простим українським олігархом, колишнім президентом, простроченим депутатом, волонтером – таких у нас хоч греблю гати. А тепер Петро Олексійович – батько української демократії, лідер опозиції. Тепер його шанси повернутися на Банкову зросли до небес, як колись у Трампа, після відкриття на нього купи кримінальних справ. Народ любить скривджених, нещасних, гнаних героїв. І РНБО, здається, їх теж любить, інакше ніяк не пояснити цей ідіотизм.